ЖИВА ВОДА – «НАФТУСЯ»

Історія наукових досліджень складу і властивостей біоактивної води Нафтусі

 Офіційною датою народження курорту Трускавець вважається 1827 рік, коли було відкрито водолікарню на 8 кабін для мінеральних купелей. Проте всесвітній славі курорт Трускавець завдячує не хлоридно-натрієвим водам, а, без сумніву, цілющій воді Нафтусі, вперше згаданій у документах ще у 1469 році, а детальніше описаній у 1578 році королівським лікарем Войцехом Очком. У підручнику «Натуральна історія», виданому латинською мовою у 1721 році в Сандомирі, міститься цінна для нас сьогодні інформація про те, що «… селяни Трускавця та інших сіл Галіції п’ють воду з домішкою нафти для лікування багатьох захворювань». 

Початок науковому дослідженню Нафтусі поклали львівський аптекар Т. Торосєвич, котрий вперше зробив її хімічний аналіз в 1835 році, і лікар А. Машек, котрий описав в 1836 році її лікувальну дію.

У наступні роки вивчали королеву лікувальних вод багато австрійських, польських і радянських учених. З-поміж останніх слід згадати фізіолога проф. Б. Єсипенка, мікробіолога к.б.н. Г. Конотопа і хіміка-органіка к.х.н. А. Ясевич. Однак і надалі таємниця цілющої дії Нафтусі залишалася непізнаною – королева вимагала від учених цілковитої самовіддачі.

У 1981 році із створенням в Трускавці відділу з вивчення механізмів фізіологічної дії мінеральних вод інституту фізіології ім. О. Богомольця АН УРСР розпочалися професійні дослідження Нафтусі на академічному рівні. Підсумки першого етапу роботи щодо пізнання таємниць Нафтусі підведені в книзі «Физиологические основы лечебного действия воды Нафтуся» (1989). В ній подано матеріали кандидатських дисертацій І. Поповича, І. Бутусової і В. Білас та докторської – С. Івасівки.

Другу спробу розгадати таємницю Нафтусі здійснили учені в складі реорганізованого відділу експериментальної бальнеології, який очолив професор С. Івасівка. Підсумки їхньої роботи підведені в монографії-докторській дисертації С. Івасівки «Біологічно активні речовини води Нафтусі, їх генезис і механізми фізіологічної дії» (1997), а також у колективних монографіях: «Адаптогени і радіація» (1996), «Жовчогінна дія води Нафтусі» (1997), «Вода Нафтуся і водно-сольовий обмін» (1997), удостоєних за сукупністю премії ім. О. Богомольця НАН України. У цей же період під керівництвом С. Івасівки були захищені кандидатські дисертації С. Ломейко «Вплив мінеральної води Нафтусі на гемопоез при радіаційному ураженні організму» (1996) і М. Ковбаснюк «Вплив залізистих мінеральних вод курорту Східниця на гемопоез» (1997).

Проте справжній прорив на шляху до таємниць Нафтусі розпочався в 1998 році зі створенням на базі санаторно-готельного комплексу «Дніпро-Бескид» госпрозрахункової науково-виробничої групи клінічної бальнеології і фітотерапії. Керівником групи став О. Чебаненко, а науковим консультантом – І. Попович. У складі групи в різні роки займались дослідженнями лікарі санаторіїв курорту та викладачі кафедри нетрадиційної медицини і реабілітації Львівського державного медичного університету та кафедри анатомії, фізіології і валеології Дрогобицького державного педагогічного університету. 

Широкомасштабні клінічні й експериментальні дослідження дали багатющий матеріал для написання колективних монографій: «Курортна реабілітація потерпілих від Чорнобильської катастрофи» (1999), «Природа бальнеофакторів води Нафтусі і суть її лікувально-профілактичної дії» (1999) – за редакції С. Івасівки, «Біоактивна вода Нафтуся і шлунок» (2000), «Загальні адаптаційні реакції і резистентність ліквідаторів аварії на ЧАЕС» (2000), «Чорнобиль, імунітет, нирки» (2001), «Бальнеофіторадіодефензологія» (2002), «Саногенетичні основи реабілітації на курорті Трускавець урологічних хворих чорнобильського контингенту» (2003), «Реабілітація захисно-пристосувальних систем на курорті Трускавець» (2004), «Фізіологічна активність сечової кислоти і її роль в механізмі дії води Нафтусі» (2004), «Актотропні ефекти бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець» (2003), «Бальнеокардіоангіологія» (2005), «Чорнобиль, пристосувально-захисні системи, реабілітація» (2006), «Бальзами на чорнобильські рани» (2007), «Експериментальна бальнеофітотерапія» (2008), «Дисфункция нейроэндокринной и иммунной систем, метаболизма и гемостаза, обусловленная неблагоприятными экологическими влияниями, и ее восстановление на курорте Трускавец» (2009), «Адаптогенна бальнеофітотерапія на курорті Трускавець» (2010) – за редакції І. Поповича.

Підготовлені до друку ще дві монографії: «Бальнеогастроентерологія», написана на основі кандидатських дисертацій М. Гумеги і А. Левицького та «Стреслімітуючий адаптогенний механізм біологічної та лікувальної активності води Нафтусі», яка є докторською дисертацією І. Поповича. Продовжують працювати над кандидатськими дисертаціями С. Саранча, М. Петришак, О. Лужецький, Р. Кретчак, Т. Ільницька-Рибчич, Л. Нестерова, Г. Вісьтак, З. Струк, О.Іваницька, Є. Круглій, А. Попович та ін. Згадані дослідники, об’єднані в Асоціацію учених міста, складають трускавецьку наукову школу бальнеології і фітотерапії, яка здобула визнання як в Україні, так і за її межами, зокрема Всесвітньою Федерацією Водолікування і Кліматолікування (FEMTEC).

Підсумком 30-річних досліджень згаданих учених є теперішні уявлення про властивості води Нафтусі, її походження та механізми профілактичної і лікувальної дії на організм.

 

З чого і як утворюється Нафтуся?

Місцем утворення Нафтусі є курортний парк, точніше його частина площею всього 0,6 га. Процес народження цієї чудодійної води направду є дивовижним. Це дійство відбувається наступним чином. Атмосферні опади, просочуючись крізь ґрунт, захоплюють з нього органічні гумусові сполуки, атмосферні гази, бактерії і в такому вигляді досягають водоносного горизонту, де починають взаємодіяти з унікальною породою. Унікальність останньої полягає в тім, що вона містить органічні речовини (подібні до нафти і озокериту, що залягають у Трускавці, а також у сусідніх Бориславі і Східниці), які розчиняються у воді і стають поживою для так званих автохтонних (тубільних, місцевих) мікробів. Найчисленнішу колонію серед них утворюють вуглеводеньокислюючі мікроорганізми (ВОМ) – від 500 до 60 клітин в 1 мл води, проміжну – тіоновокислі (ТК) – 40-10 кл/мл, найменшу – сульфатредукуючі (СР) – 7-3 кл/мл. Першими до «трапези» приступають саме ВОМ, переводячи малоактивні нафтопродукти у біоактивні речовини типу пробіотиків (найвідомішим джерелом яких є кисломолочні продукти). Дещо з панського столу перепадає і ТК та СР-мікробам, проте основною їхньою поживою є продукти життєдіяльності ВОМ, які підлягають вторинній переробці (біотрансформації). Для тих читачів, котрі починають гидливо кривитися, нагадаємо, що мед є продуктом переробки нектару в травній системі бджіл. У підсумку утворюється унікальний бульйон, який, за даними хіміків О.Р. Дацька і А.Б. Бубняка, на 2/3 складається із нафтопродуктів (парафіни, моноолефіни, дієни і моноциклоолефіни, алкілбензоли, алкенілбензоли, поліароматичні вуглеводні, алкілнафталіни, сірковмісні сполуки), а на 1/3 – із продуктів переробки нафтопродуктів мікробами (карбонові кислоти, сірковмісні сполуки, складні ефіри ароматичних кислот, алкілфеноли). Слід зауважити, що вміст перелічених органічних речовин в Нафтусі становить від 0,1 до 1,7 мг/л, а парафінів – 4 мг/л, тобто їх добове поступлення у організм цілком співрозмірне з низкою фармакологічних препаратів. 

Супутніми складниками води стають вилужені з породи мінеральні солі (іони бікарбонату, кальцію, магнію і сульфату в концентрації біля 0,7 г/л, тобто як в прісній питній воді), атмосферні і біогенні гази (сірководневий – біля 1 мг/л, вуглекислий – біля 100 мг/л, метан – сліди), кремнієва кислота (10-15 мг/л) та мікроелементи (нікель, ванадій, срібло, цинк, молібден, хром, мідь, титан, марганець, барій) в концентраціях від 1 до 700 мкг/л, активність яких хоч і не заперечується, проте навряд чи скільки-небудь суттєва. Так що Нафтусі аж ніяк не личить банальна назва «мінеральна вода», яка прийнятна для питних лікувальних вод з мінералізацією понад 2 г/л. Тому ще у 2000 р. І.Л. Поповичем введено у науковий обіг термін «біоактивна вода Нафтуся», який адекватно відображає її суть.

Cаме тут доречно акцентувати, що запаси Нафтусі, на відміну від запасів нафти, невичерпні, адже вона відтворюється безперервно завдяки дощам, рясніші від яких по Україні ідуть хіба що в самих Карпатах. Правда, як і кожен земний плід, Нафтуся потребує певного часу для дозрівання. Тому відбір води із свердловин (яких на родовищі 8) повинен мати розумні обмеження. У 80-ті роки минулого століття, на піку завантаженості курорту, коли появилися ознаки погіршення якості води (зниження вмісту в ній органічних речовин і автохтонних мікроорганізмів), добові відбори води сягали 23-25 м3, але і тоді вони навіть не наближувалися до затверджених запасів – 47 м3/добу. Так що плітки недоброзичливців, нібито Нафтусі бракує і її розводять прісною водою, не мали підстав навіть тоді, а зараз і поготів.

Різкий спад споживання, а отже і відбору Нафтусі в 90-х роках пішов їй тільки на користь, так що на початку нашого століття якість води цілком відновилася (воістину, не було би щастя, якби нещастя не допомогло), про що гордо заявляли в засобах масової інформації тодішні директор гідрогеологічної режимно-експлуатаційної станції (ГГРЕС), професор Степан Івасівка і генеральний директор ЗАТ «Трускавецькурорт», доктор медичних наук Богдан Аксентійчук: «Нафтуся зараз така ж, як і півтора століття тому!». За період 2000-2010 рр. добовий відбір води коливався в межах 11-9 м3, так що з якістю Нафтусі все гаразд! Саме час перейти до розповіді про цю якість.

 

Як реагує організм на вживання Нафтусі?

Попадаючи в шлунок, Нафтуся, як і кожна прісна чи маломінералізована вода, подразнює численні чутливі нервові закінчення його слизової оболонки (так звані термо-, механо-, осморецептори), внаслідок чого активується діяльність місцевих нервових і ендокринних клітин, які регулюють моторику і секрецію шлунково-кишкового тракту, печінки і підшлункової залози. Унікальність же в тім, що Нафтуся здатна подразнювати також і хеморецептори, завдяки наявності в її складі різноманітних органічних речовин. Якраз у цьому і полягає таємниця цілющої дії Нафтусі! 

Нами доведено, що органічні речовини Нафтусі, як вилужені безпосередньо з підземної водоносної породи, так і вироблені споживаючими їх – специфічними мікробами – при попаданні в організм тварини і людини сприймаються ним як загроза можливого хімічного отруєння, адже звідки організму знати, що вслід за випитими мізерними кількостями нафтопродуктів він не буде підданий дії справжньої нафти?

Отриманий сигнал запускає два процеси – загальний (неспецифічний) і локальний (відносно специфічний). Перший процес – це розвиток так званого загального адаптаційного синдрому (стресу). Стрес розвивається у відповідь на дію на організм як реальних пошкоджуючих чинників (травма, висока або низька температура, радіація, хімічна або біологічна отрута, інфекція), так і їх провісників (вигляд хижака або ворога, словесні погрози, особистісні або виробничі конфлікти тощо). Першою стадією стресу є реакція тривоги. Найважливіші її прояви – це підвищення вмісту в крові так званих адаптивних (пристосувальних) гормонів наднирників (глюкокортикоїдів і катехоламінів) та активація вегетативної нервової системи. Обидва прояви виявлені вже після одноразового вживання Нафтусі. Є підстави для припущення, що мікроби Нафтусі здатні спонукати клітини білої крові вивільняти в ній ті ж гормони адаптації, які виділяються клітинами кори наднирників, що додатково посилює дію в цьому напрямку органічних речовин через хеморецептори шлунково-кишкового тракту. Відомо, що помірний стрес (евстрес) мобілізує захисні сили організму і підвищує його загальну опірність, натомість надмірний стрес (дистрес) супроводжується хворобливими змінами (виразками слизової шлунку і 12-палої кишки, пошкодженнями міокарду аж до некрозу, гіпертензією, пригніченням імунітету тощо). На слабкий подразник, до якого належить і Нафтуся, реакція тривоги виражена мало і вона є короткочасна, але вже кількаденного вживання Нафтусі цілком достатньо для активації і підвищення потужності так званих стрес-лімітуючих систем організму. У підсумку при подальшій дії на організм сильного подразника перелічені пошкодження будуть виражені значно меншою мірою або не виникнуть зовсім. Саме така стреслімітуюча профілактична дія Нафтусі продемонстрована в експериментах на тваринах. А світова практика свідчить, що антистресорні засоби різної природи (хімічні, фізичні, психологічні тощо), апробовані на тваринах, як правило, підтверджують свою ефективність і при клінічних випробуваннях. 

З іншого боку, цей же сигнал тривоги, підтверджений, як мінімум, упродовж двох наступних діб, активує системи захисту від можливого отруєння, які скеровані на прискорення розщеплення отрути клітинами печінки і виведення їх із сечею клітинами канальців нирок. Але оскільки обидві захисні системи за своїм характером – багатоцільового використання (живий організм працює значно ощадливіше, ніж машини), специфічність протихімічного захисту відносна: разом з нафтоподібними речовинами прискореному перетворенню або виведенню підлягають і власні (ендогенні) речовини. Передовсім, це холестерин, який перетворюється у: жовчні кислоти, що в кінцевому підсумку призводить до збільшення утворення жовчі (знаменитого жовчогінного ефекту Нафтусі); гормони кори наднирників (відповідальні за пристосування до несприятливих умов довкілля – адаптацію) і статевих залоз (котрі також відповідають за адаптацію). Заодно знижується рівень холестерину в крові, що вельми корисно стосовно профілактики чи обмеження атеросклерозу і гіпертонії.

Одночасно в нирках прискорюється виведення сечової кислоти – причини подагри і джерела утворення одного з видів ниркових каменів (уратних), а також, певною мірою, утворення сечі. Проте сечогінний ефект зумовлений, головним чином, прискоренням за посередництва спеціальних ферментів (котрі активуються органічними речовинами Нафтусі) переходу води з внутрішнього середовища клітин у зовнішнє, а звідти – в кров, що зрештою і призводить до знаменитої сечогінної дії Нафтусі.

 

Природа цілющого ефекту Нафтусі

Проте ні жовчогінна, ні сечогінна властивості Нафтусі не є суттю її цілющої дії на організм. Вони – лише супутники її головного ефекту, скерованого на клітини імунної системи. А тому, якщо сечогінний ефект не проявляється, як це має місце у третини хворих, це аж ніяк не свідчить про відсутність цілющого ефекту Нафтусі на захисні сили організму. Як же він відбувається?

Виявляється, що в клітинах, котрі «пожирають» хвороботворні мікроорганізми (фагоцитах) і виробляють протимікробні речовини (В-лімфоцитах), а також тих, які регулюють роботу перших двох (Т-лімфоцитах), присутні ті ж ферменти, що і в клітинах печінки і нирок, котрі позбавляють організм від нафтоподібних речовин. Звідси випливає, що імунні клітини теж є об’єктом впливу цих речовин. Причому останні діють на клітини імунітету як безпосередньо, так і після попереднього зв’язування в клітинах печінки з білками, тобто перетворення у так звані антигени – звичні подразники імуноцитів. Відзначимо, що вплив на останні має не стільки активуючий, скільки регулюючий, нормалізуюючий характер, і це дуже важливо, адже надмірна активація імунітету така ж шкідлива, як і його пригнічення. Зрештою настає нормалізація порушень імунітету (імунодисфункції), що сприяє повному чи частковому припиненню запального інфекційного процесу в будь-якій системі. Саме тому Нафтуся здатна лікувати пієлонефрит, цистит, простатит, холецистит, коліт, гастрит и т.п. 

Разом з нафтоподібними речовинами свій вагомий внесок у нормалізацію імунної системи вносять мікроорганізми Нафтусі. Вони, окрім того, що виробляють біоактивні речовини – пробіотики, які впливають на імунні клітини, діють і як своєрідна жива вакцина. Як показали дослідження В.Р. Білас – провідного спеціаліста України у галузі мікрофлори мінеральних вод, Нафтуся, позбавлена мікробів шляхом пропускання її через тонкопористий фільтр, і Нафтуся, котра містить мікроби, але убиті ультрафіолетовим опроміненням, суттєво відрізняються від Нафтусі природної, котра містить живі мікроби.

 

Воістину, Нафтуся – жива вода.

Кандидат медичних наук, завідувач бальнеологічною лабораторією інституту фізіології ім. Богомольця проф. Ігор Попович

Місто Трускавець

Трускавець - курортне тихе містечко, яке розміщене в живописній місцевості Прикарпаття. Трускавець є популярним бальнеологічним курортом України, який має багато лікувальних мінеральних вод.

Андрій Кульчинський