Чи може бути небезпечною кринична вода?

 Використання води для пиття є однією з найважливіших потреб людини. Але треба пам'ятати, що вода може бути одним із факторів передачі інфекційних захворювань, в першу чергу – кишкових інфекцій. Крім кишкових інфекцій, через питну воду можуть передаватися також захворювання на туляремію, лептоспіроз, сибірську виразку і інші інфекційні захворювання.

 Існуюча в Україні обов'язкова система санітарної охорони води в певній мірі гарантує населенню захист від зараження через водопровідну воду. Розвиток водопровідної мережі відіграє велику роль у зниженні захворювань на кишкові інфекції.

 Інфікування води в колодязях збудниками кишкових інфекцій та іншими патогенними збудниками відбувається при потраплянні в неї виділень хворих і бактеріоносіїв різними шляхами: при просочуванні у воду колодязя господарсько-побутових стічних вод, води при пранні білизни, вмісту вбиралень, вигрібних ям тощо.

Забруднення води відбутися, коли недалеко від колодязів розташовані приміщення для свійських тварин, водопій для тварин, при потраплянні трупів гризунів, які не виключено, могли були інфіковані, через відра при неправильному їх утриманні.

Виживання патогенних збудників у воді різне і залежить від багатьох факторів: температури води, її хімічного та мікробного складу, інсоляції і аерації, властивостей збудників та ін.

Тривалість виживання у воді холерних вібріонів – від декількох днів до декількох місяців. Збудники черевного тифу і паратифів можуть виживати в проточній воді декілька днів, а в застійній – понад тиждень, а в мулі на дні колодязя навіть два тижні. Збудники дизентерії також виживають у воді значний час, що може призвести до спалахів дизентерії водного походження. Лептоспіри зберігаються у воді до 2 місяців. На підставі численних спостережень встановлено, що патогенні збудники добре переносять низьку температуру.

Перед проведенням профілактичного знезараження криничної води при можливості провести її дослідження в спеціалізованих лабораторіях міста.

Попередження передачі інфекції через воду являється різноплановою повсякденною роботою. При цьому головна увага повинна бути зосереджена на раціональному виборі та охороні джерел питного водопостачання від забруднення, забезпеченні належної експлуатації колодязів і підвищення рівня санітарної культури населення.

При виборі місця влаштування колодязя слід враховувати те, що він має бути розташований на незабрудненій та захищеній місцевості, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 50 м від вбиралень, вигрібних ям, мережі каналізації, старих покинутих колодязів тощо. Влаштовувати колодязі у місцях, що затоплюються повінню, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених, а також на проїзній частині вулиць – забороняється.

Стінки колодязів повинні бути щільні, без шпарин, здатні ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку ( дощових і талих вод). Для облицювання стінок, в першу чергу, рекомендуються бетонні або залізобетонні кільця; при їх відсутності дозволяється використання кераміки, цегли, каменю, дерева. Каміння для колодязів необхідно використовувати із міцних стійких порід, укладати на цементному розчині (цемент не нижче "500" без домішок), так само, як бетонні чи залізобетонні кільця.

Надземна частина повинна бути не менше, як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення колодязь необхідно закривати кришкою з металу чи дерева (залізобетонним перекриттям з люком) та зробити дашок. Колодязі закриті зверху, обладнують вентиляційною трубою, виведеною вище поверхні землі не менше ніж на 2 м, отвір слід захистити ковпаком із сіткою.

Для підйому води рекомендується застосовувати насоси (краще електрозанурювальні). Зливна труба насоса повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насосу обладнують колодязь коловоротом або "журавлем" із відром для загального користування, міцно прикріпленим. Біля колодязя слід влаштовувати лавку для відер.        

Для захисту від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя. З тією ж метою навколо необхідно робити "замок" із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку( глибиною 2м і шириною 1м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше 2м на основі з щебеню товщиною 15-20 см.

На сьогоднішній день не всі криниці в наших містах обладнані згідно існуючих правил, в т.ч. біля частини відсутні лавки, не всі криниці закриваються та забезпечені відром для загального користування. Але при необхідності населення все одно ними користується, тож якщо криниці громадські, гроші на їх очищення та належне утримання необхідно передбачити у бюджеті міста. Користуючись колодязем, велику увагу необхідно приділяти захисту від забруднення і періодично ремонтувати. В т.ч. запобігати нагромадженню мулу, що погіршує смак і запах води, та який є сприятливим середовищем для розмноження патогенних мікроорганізмів. З цією метою його треба періодично – не рідше раз на рік очищати та цілком відкачувати воду. Після кожного ремонту або очищення рекомендовано проводити дезінфекцію споруд та води деззасобами дозволеними МОЗ України.

З метою недопущення виникнення інфекційної захворюваності серед користувачів криничної води – весною та восени слід проводити профілактичне знезараження криничної води. Для цього використовується хлорне вапно або ж спеціальні таблетовані дез.засоби, а також хороший ефект дезінфекції води дають керамічні "патрони", заповнені хлорним вапном з водою, які опускаються в криницю на тривалий час (1 місяць). Після чого його очищують, знову заповнюють та опускають в криницю. Після профілактичного знезараження водою можна користуватися вже через 2 години. Перед проведенням профілактичного знезараження криничної води при можливості провести її дослідження в спеціалізованих лабораторіях міста.

У випадку, коли вода криниці забруднена, змінився смак, запах, колір чи з інших причин виникає необхідність провести наступне: вичерпати чи викачати воду з криниці, очистити від намулу стінки, дно. Зруб продезінфікувати 5 % розчином хлорного вапна.

Для приготування такого розчину необхідно взяти 0,5 кг хлорного вапна, висипати його в 10 л відро, долити літр води і акуратно розмішати. Після цього долити воду до повного об'єму. Такий розчин потрібно відстояти 24 години. Відстояний розчин обережно зливають, а згашене вапно, що залишилося на дні відра викидають. Для приготування розчину використовують пластмасове або емальоване відро з покришкою.

Готувати розчин необхідно на відкритому повітрі, дотримуючись правил техніки безпеки.

Воду, що заповнила криницю, знезаражують хлорним вапном з розрахунку 80 г/м3 води. Через 8 годин воду вичерпують, проводять повторну дезінфекцію води з розрахунку 40 г хлорного вапна на 1 м3. Через 6 годин воду знову вичерпують, після повторного наповнення і втрати запаху хлору її можна вживати.

Слід зазначити, що хлорування води дає тимчасовий ефект. Тому якщо є постійне джерело забруднення (затікання нечистот від вбиральні, ґрунтових вод через несправний колодязний зруб тощо), користування водою колодязя забороняється до усування цих дефектів.

Т.Грицик, С. Вахів, пом. епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Дрогобицького ММВ ДУ «Львівський ОЛЦ МОЗ України»

Місто Трускавець

Трускавець - курортне тихе містечко, яке розміщене в живописній місцевості Прикарпаття. Трускавець є популярним бальнеологічним курортом України, який має багато лікувальних мінеральних вод.

Андрій Кульчинський

Контакти

 Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
 Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
 Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  +38 (03247) 5-14-49
  +38 (03247) 6-77-01
  вул.Бориславська,2
м.Трускавець, 82200
Місце розташування

Підтримуйте зв'язок