Шевчук Сергій Мирославович

Шевчук Сергій Мирославович

01.10.1982 – 17.08.2014 

Народився в м. Борислав, проживав у м. Трускавець та м. Дніпро

Старший лейтенант (капітан – посмертно), командир парашутно-десантного взводу парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону, 25-а окрема повітряно-десантна бригадаЗагинув в бою біля смт. Нижня Кринка, Макіївського району,  Донецької області.

Сергій народився в родині Надії та Мирослава Шевчуків 1.10.1982 року в Бориславі Львівської області. Навчався в СШ №2 м. Трускавець. Потім отримав кваліфікацію юриста у Львівському інституті внутрішніх справ при Національній академії ВД України з 1999 по 2004 рік. Служив в лінійному управлінні на Львівській залізниці УМВС України на транспорті.

Створив сім’ю і проживав у Трускавці. В 2009 р. Сергій переїхав до Дніпропетровська (тепер Дніпра). З березня 2014 року мобілізувався на захист батьківщини в частину ВДВ А1126 смт Гвардійське і до останнього подиху віддавав свій обов’язок громадянина, патріота, українця.

У Дніпропетровську працював на Придніпровській залізниці, ст.Ніжнеднепровск-вузол, СК-1 в Воєнізованої охороні. Скрізь характеризувався як відповідальний, виконавчий, молодий і веселий, завжди позитивно налаштований молодий колега і товариш. При мобілізації був призначений на посаду командира 2 взводу 9 роти ВДВ, частини А1126. Під час служби командиром взводу показував приклад мужності, патріотизму, витримки, витривалості. Приймав участь у багатьох операціях в Амвросіївці, Зеленопіллі, Саур-Могилі, Дебальцеве, де і загинув у віці 31 рік смертю хоробрих 17.08.2014 під смт Нижня Кринка разом з частиною товаришів свого взводу.

Все своє життя Сергій був непримиренним борцем за незалежність України, борцем з корупцією і несправедливістю у всьому. Завжди був патріотом, шанував і знав історію батьківщини, героїв полеглих за Україну в усі часи, захоплювався героями Майдану.

Був захопленим комп’ютерними та мобільними технологіями, любив подорожувати, був футбольним фанатом ФК Динамо Київ, Дніпро, музики Trance , а також українських відомих рок-груп, дуже любив природу та тварин.

Сергій був ласкавим, гідним сином батькам, братові, люблячим, дуже уважним чоловіком, мав величезні плани на життя …

Улюблений наш, ти навічно залишишся в нашій пам’яті, ти вніс у наше життя яскравий слід своїм добром, теплом і прикладом – ти назавжди Герой Українського народу, ти наш Герой ! Ти наш ангел-охоронець ! Нехай пам’ять про тебе живе навіть, коли забудуть нас … Батьки, донька Марія-Анастасія, брат Віталій.

О друже мій добрий! друже незабутий!
Живою душею в Украйні витай,
Літай з козаками понад берегами,
Розкриті могили в степу назирай.
Заплач з козаками дрібними сльозами
І мене з неволі в степу виглядай.
А поки що мої думи,
Моє люте горе
Сіятиму — нехай ростуть
Та з вітром говорять.
Вітер тихий з України
Понесе з росою
Мої думи аж до тебе!..
Братньою сльозою
Ти їх, друже, привітаєш,
Тихо прочитаєш…
І могили, степи, море,
І мене згадаєш.
Т.Г.Шевченко

Загинув 17 серпня 2014 р. внаслідок обстрілу з БМ-21 “Град” під час операції по визволенню території України від російських окупантів в районі смт Нижня Кринка, Донецька область. Разом з Сергієм загинули капітан В. Ричков, лейтенант Д. Коза, лейтенант Д. Гаврюшин, старший сержант В. Король, старший сержант С. Ятченко, молодший сержант С. Маковєй, молодший сержант С. Федчук, старший солдат В. Вакулич, солдат Д. Приходько та солдат О. Єманов.

4 серпня 2014 р. нагороджений нагрудним знаком «За взяття Савур-Могили».

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року, “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

1 вересня 2015 р. нагороджений медаллю «За гідність та патріотизм» (посмертно).

Рішенням Бориславської міської ради Львіської області від 30.10.2014 р. № 1588 — удостоєний званням почесного громадянина міста Борислава (посмертно).

 

Перейти до вмісту