Вчора, 4 червня, в рамках відзначення Міжнародного дня захисту дітей у Трускавці завершилися два конкурси: поетичний «Спів душі» та образотворчий «Щасливе дитинство».
Конкурс дитячої аматорської поезії «Спів душі» та мистецький конкурс «Щасливе дитинство» проведені службою у справах дітей Трускавецької міської ради (керівник Леся Дребот) спільно з гуртком художнього слова Народного дому (керівник Георгіна Янів).
В поетичному конкурсі в обох вікових категоріях змагання велося між братами Закутинськими та сестрами Поліщук. Тож серед юних трускавецьких поетів переможцями стали:
– в молодшій віковій групі перше місце – Святослав Закутичнський і Олександр Трускавецький, друге місце – Аліса Поліщук,
– у старшій віковій групі перше місце – Любомир Закутинський, друге місце – Еліна Поліщук.
При огляді мистецьких робіт, представлених на образотворчий конкурс «Щасливе дитинство», журі не змогло дійти спільної думки щодо переможців, тому було прийнято рішення про відзначення всіх 11 учасників, а це: Владислава Магур, Лілія та Юлія Яцкевичі, Анатолій Пономаренко, Святослав та Любомир Закутинські, Марта і Катерина Краснопольські, Андрій та Ірина Пецковичі, Олександр Трускавецький.
І поети, і митці образотворчого мистецтва були нагороджені грамотами та призами. Вручили нагороди юним трускавецьким талантам міський голова Андрій Кульчинський та секретар міської ради Наталія Пономаренко.
Вітаємо переможців і бажаємо подальших творчих звершень!
З роботами, надісланими на мистецький конкурс «Щасливе дитинство», можна ознайомитися на Фейсбук-сторінці Трускавецької міської ради (дивись тут).
Нижче розміщуємо вірші переможців конкурсу «Спів душі».
Трускавецький магнітик
В оточенні гір, у зелені шат
Лежить моє місто в підніжжі Карпат.
Зігріте любов`ю мільйонів сердець,
Замріяно квітне мій Трускавець.
По затишних вуличках плинуть туристи,
Сюди приїжджають щотижня артисти.
І кожен художник, професор, політик
Привезе додому трускавецький магнітик.
Не той, що в торбинці, а в серці,
Виводять назавжди у спогадах скерцо.
Про миті приємні, про шпацер, кав`ярню,
Зорю небокраю, вечірню і ранню.
Якщо тобі треба в житті позитиву,
Зміцнити здоров`я чи трапитись диву,
Чи просто погас у душі твій софітик, –
Спіши в Трускавець, по магнітик!!!
Олександр Трускавецький
Думки
Ми усі поспішаємо.
Навіть і діти.
Стати дорослими, забувши
Дитинству радіти.
Що кожна хвилина
Радості, смутку –
Вона незабутня
Й минає так хутко.
Адже щастя в дрібницях:
У звичних речах,
У посмішках друзів,
У радісних мами очах.
У сонячну днину
Сонцю радіти.
В душі залишатись
Завжди, наче діти.
Радіти світанку,
Весняним дощам.
А чи літній спеці,
Прохолодним лісам.
Тож будь же щасливим
Якомога частіше.
І поряд з тобою
Буде світ щасливішим.
Олександр Трускавецький
Волошки
Немов з синьо-жовтого стягу зійшовши,
Ввібравши всю ніжність з води і роси,
Дрібнесенькі квітки, як небо блакитне,
В пшеничному полі волошки зросли.
Так само і діти у нашому класі,
Відчувши турботу, навчившись добра,
Прямують стежиною миру й любові,
Бо вчитель, мов мати, нас в світ повела.
Ми Вас не забудем повіки, рідненька,
Учителька перша в серцях назавжди!
Й прославимо нашу Вкраїноньку-неньку,
Волошковим цвітом лишивши сліди!
Аліса Поліщук, 10 р.
Школа
Хоче зайченя до школи,
Песик і метелик,
І моя мала сестричка
Мріє про портфелик!
В перший клас і я хотіла –
Виплакала очі…
Та чомусь уроки вчити
В нас нема охочих ☺
От спитайте моїх друзів
Відповідь дадуть яку?
Яке для них найважливіше
Слово у довіднику?
Скаже хтось: планшет,
Мобілка, чіпси, Кока-кола…
А для мене найдорожча
Наша рідна школа!
Аліса Поліщук, 10 р.
Молітесь, матері…
Молітесь, матері, за Україну!
За кращу долю ваших немовлят!
За думку люду – мудру і єдину
Нехай біди у майбутті не повторять
Не нарікайте, не кляніть державу
Вона ж, лебідонька, у нас одна
І мова калиново-солов’їна
Для зцілення душі народові дана.
Моліться щиро, не впадаючи у відчай
І неодмінно Вас почують небеса!
І подарує благодать Всевишній
І радості відлунням стануть голоси!
Моліться за учителів і школу,
Що нас любить навчають землю не чужу.
Мене матусенька молитися навчила,
І я колись свою доньку навчу!!!
Еліна Поліщук, 13 р.
Нас вчив Кобзар
«Борітеся – поборете! Вставайте й кайдани порвіте!»
Хіба це вже не багато фраз, які дають життя для всіх нас?
Шевченко нам надію дає! А відповідь яку одержує?
Нащадки виконали волю Кобзаря: не згасне Неньки рідної зоря!
І так, як нас учив Тарас: своїх не забуваєм, а ворога – розбиваєм!
Не станем піддаватись ми, потрібно до кінця іти!
Та поки не видно в криниченці дна –
Нема перемоги, немає добра…
Є тільки слова: біль, кров та війна…
Вже досить їх промовляти, пора молитви прочитати:
«Ісусику любий, навчи нас прощати!
Обережи свій люд, Вкраїні миру дай!
За всіх на Сході і в окопах Ти подбай!
Я дякую, що не прийшла війна у мою хату,
Що маю добрих вчителів багато
І можу в тиші прочитати пророчу книгу Кобзаря!»
Еліна Поліщук, 13 р.
Слова нас вивели з пітьми…
Яке складне людське життя…
Всього лиш 47 років його буття,
І то в неволі…
А як змінили світ навколо!
Слова його, мабуть, від Господа почуті
Гласили істину усім:
І багачам, і злидарям:
«Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого
А серце б’ється, ожива, як їх почує»
А серце, що зросло в біді й неволі,
Такого не буде ніколи.
Не хотів нікому зла,
Проте його слова,
Як лезо гострого ножа
Вривалися у світ щодня.
І не могли їх зупинити
Ні царські заборони, ні арешт.
Його думи – наче діти
пішли собі самі у світ.
Він не «боявся впасти у кайдани
Вмирати в неволі
Боявся спати, спати ….
Спати на волі».
Він не «боявся у пустині пропадать»,
А лиш боявся
«Дивитись, плакать – і мовчать».
І не мовчав, не спав …
Писав, неначе це остання мить,
І добре знав, що йому болить.
Болить лиш серце за Вкраїну
І за Дніпро, за рідну землю, за калину,
За мову предків, за нащадків силу.
Він знав, що на «оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі».
Велика і вільна родина,
Своя суверенна країна,
За це поет життя віддав.
«Здається – кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна»
«Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим»….
…………………………………….
Тараса «в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудем пом’янути
Незлим тихим словом».
Його слова нас вивели з пітьми!
Не дали скривдити країну!
Не дали знищити в руїну,
Забути рід, забути мрію!
«Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі.
«І оживе добра слава, слава України!»
Любомир Закутинський, 13 р.
Тато і мама
Мама – то перше в житті слово,
Мама – то цілий світ для мене малого,
Мама – найніжніші на світі руки,
Мама – колискової пісні мелодійні звуки.
Тато – то сплеск радості і емоцій,
Тато – опора і цінність традицій,
Тато – то невтомні і сильні руки,
Тато – то казки першої звуки.
Тато і мама – то свято і щастя,
Тато і мама – любов, затишок, ласка,
Тато і мама – то моя сім’я,
Не можу без них прожити ні дня.
Святослав Закутинський, 9 р.
