Світлі спогади про світлу людину. Так можна назвати вечір пам`яті «Є тільки одне – мистецтво», приурочений сумним 5 роковинам від того дня, коли Народний художник України, аристократ духу та інтелігент серця, трускавчанин Михайло Білас закінчив свою земну подорож і відійшов у Вічність.
Композиція вечора пам`яті 27 січня була наступною: спогади присутніх на вечорі перепліталися зі спогадами тих, хто не зміг приїхати чи прийти через карантинні обмеження. Відтак згадали великого митця, котрий прославив Україну та Трускавець своїми творами, директорка Художнього музею Біласа Олена Білас-Березова, отці Володимир Бондарчук та Михайло Бучинський, директор Трускавецької школи мистецтв імені Романа Савицького Ігор Нич, начальниця відділу культури ТМР Тетяна Татомир, трускавчани Борис Кривко, Галина Шиманська-Карп`юк, Ярослав Карп`юк, Іван Скибак, племінниця Юлія Білас, сусіди Михайла Біласа – Леся Веклюк, міський голова Андрій Кульчинський, керуюча справами Олена Петранич. А музичний супровід вечора пам`яті здійснили Жюльєтта Берегуляк та Уляна Костецька – дует школи мистецтв.
Яким запам’ятався нам Михайло Білас? Великим патріотом, людиною енциклопедичних знань, творцем, котрий творив у різних сферах (гобелени, вищивання, в`язання, малюнки та інше), а ще найкращим сусідом, улюбленцем дітвори, зберігачем та поціновувачем народних традицій, Людиною з великої літери. У кожному виступі немов привідкривалася якась нова, незнана досі іпостась великого трускавчанина, котрий любив гостити інших, жартувати, стояти на своєму, і зі смертю якого наче відійшла ціла епоха.
На вечорі пам`яті Михайло Білас постав перед присутніми як той, хто вирощує квіти і вигулює своїх «асиків» (двох такс), хто колядує давні мамині колядки і той, хто переписує рецепти смачних пляцків чи сварить дітлахів, котрі стріляють карбідом на Великдень. Перед очима постає казкова хата-обійстя родини Біласів, де ялинка на Різдвяні свята підвішена в повітрі, влітку луг засіюють червоні ягоди-суниці та сині фіалки, а восени грушки скочуються межею на радість сусідській дітлашні. З екрана говорить ще живий Білас, котрий навіть у старшому віці та при різних хворобах не втрачає свого своєрідного гумору – витонченого, аристократичного, неповторного, котрий навіть «жарт на межі» перетворить на благородний.
Пастель, акварель та темпера – техніки, які найдужче любив художник. Мама – найрідніша людина, яку він називав тільки на «Ви». Різдво – найулюбленіше свято. Михасько – так кликав його брат Йосиф (Юзьо). Життєрадісність. Плани ще так багато зробити, в багатьох місцях побувати з близькими по духу людьми. Баняк з голубцями, які він мав передати студентці з Трускавця до Коломиї. Плаття (сукенки), які він робив для близьких та дальших сусідів. Рідні Бойківська та Помірецька вулиці. Перший в Україні прижиттєвий музей художника. Глибока повага до осіб духовного стану. Кольоровий одяг в сірі совєтські 1960-70-80-ті. Твердість духу та м`якість дитини. Бачення як має виглядати твір ще до початку роботи над ним. З цих та інших дрібниць складається постать Михайла Біласа для тих, хто не міг і вже не зможе знати його особисто.
Тригодинні спогади про Михайла Біласа – це данина пам`яті Трускавця своєму великому синові. А реставрація його музею за грантові кошти, котра планується на 2021-2022 роки – це унікальна нагода не лише зберегти, а й популяризувати спадщину представника одного з найдавніших трускавецьких родів.
Справжнім подарунком для гостей заходу стали оглядини творів великого Маестро – як з постійно діючої виставки музею, так і позичених Олександрою Белз з її приватної колекції.
Кожне слово, мовлене на вечорі «Є тільки одне – мистецтво», можна порівняти з ниткою, вплетеною в гобелен історії Біласа-митця, Біласа-патріота, Біласа-Людини, Біласа-символу. І так як Михайло Білас розпускав свої гобелени, щоб виткати щось нове та краще, так і Трускавець має обдумати як краще вшанувати свого Почесного громадянина. Бо такі як Михайло Білас народжуються раз на тисячоліття, і велике щастя було перебувати в його присутності, набуватися з ним, вчитися в нього тої науки, котра діє і після смерті Великого Вчителя Життя.
Вічная пам`ять і Царство Небесне Михайлові Біласові, котрий хоча помер фізично, але житиме у своїх творах та спогадах інших людей. А ті спогади є тільки і виключно світлими, як світлим та винятковим був цей чоловік…
