«Мирослав Стельмахович: від сироти до академіка» – відкриття експозиційної виставки під такою назвою пройшло в селі Уличне Трускавецької територіальної громади у п’ятницю, 23 квітня.
Дата заходу обрана невипадково – саме 23 квітня 1998 року, тобто рівно 23 роки тому, перестало битися серце видатного академіка, професора, доктора наук, дійсного члена Академії педагогічних наук України Мирослава Гнатовича Стельмаховича.
Він – уродженець села Уличного (25.06.1934), і до кінця своїх днів Мирослав Стельмахович зберіг у серці пам’ять про рідне село та любов до нього.
Коли хлопцеві було лише п’ять рочків, його тато Гнат у 1939 році пішов на війну, з якої так і не повернувся — загинув у німецькому полоні. Через рік не стало й матері. Мирослав разом з молодшим братом Богданом залишається на вихованні стрика (татового брата) та маминої родички, які побралися, щоб замінити їм батька і матір.
Ще дитиною малий уличненець Мирослав вирізнявся з-поміж інших однолітків своєю буйною фантазією, міг запросто придумати нову гру, чудовим даром захопити всіх цікавою розповіддю, вмів писати прекрасні твори, висловлюючи власні думки і погляди.
Він зміг реалізувати свою мрію – стати вчителем (у 1953 році вступив до Дрогобицького вчительського інституту, який закінчив з відзнакою). Довгі роки працював вчителем, директором школи, інспектором відділу освіти (у Турківському районі на Львівщині та Коломийському районі на Івано-Франківщині), а згодом викладачем в Івано-Франківському педагогічному інституті.
Маючи великий досвід як вчитель-практик, в цей час він багато працює над проблемами української мови, над виробленням практичних рекомендацій по роботі над розвитком мовлення, збирає багатий мовний матеріал. Для використання його на уроках української мови видає посібники з української мови, які звичайно добре знайомі українським філологам — «Збірник вправ з української мови для 4 кл» та «Розвиток писемного мовлення учнів».
Головною працею його життя стала книга «Народна педагогіка» (1985), де він широко використовуючи різноманітний матеріал українського фольклору, етнографії, надбання передової думки, повсякденної практики родинного виховання в українських сім’ях, розкриває сутність народної педагогіки, її ідеали, традиції, зв’язок з історією і культурою.
Мирославу Гнатовичу Стельмаховичу належить визначна роль у глибинному дослідженні української етнопедагогіки та традиційного родинного виховання. Вченим, починаючи з 1988 року, започатковано рух за відродження й розвиток автентичної української педагогіки й шкільництва на засадах національної педагогічної культури рідного народу, започатковано вивчення українського народознавства в школі.
Вшанувати видатного земляка на захід до Уличненської бібліотеки прибуло багато небайдужих людей: міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, староста села Уличне Мар`яна Мазурик, депутат Трускавецької міської ради Михайло Галик, заступник директора Уличненської школи Світлана Білан, вчитель історії Уличненської школи Володимир Савчин, директорка закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Диво» Наталія Братковська, працівники культури та небайдужі уличненці.
Цікавими та теплими були спогади про Мирослава Гнатовича Стельмаховича, якими ділився найближчий друг його дитинства Нестор Гамаль. Присутні оглянули експозицію, всі експонати для якої надали донька світлої пам`яті Мирослава Стельмаховича Оксана Стельмахович-Нахлік.
