Мешканці громад Трускавця, Борислава та Дрогобича вшанували пам’ять вбитих земляків в Модрицькому лісі. Цього теплого вересневого полудня багато людей прийшли уклонитись біля пам’ятного знака Українцям замордованим тогочасними польськими шовіністами у 1939 році та помолитись за упокій їхніх невинних душ. Монумент відкрили сьогодні після реконструкції, а зведений та освячений він був у 2006 році за підтримки ВО «Свобода».Завдяки меценатам та благодійникам, зокрема, Роману Яцковському, другу родини Буриків (20 років проживає в Чикаго США, член українського конгресового комітету Америки відділ Іллінойс), відновили ландшафт і встановили новий пам’ятний знак з граніту. Тут висадили тринадцять калинових кущів на знак того, що на цьому місці полягли 13 невинних мешканців, які народились в навколишніх селах: Модричах, Орові, Попелях та Ластівках. Пан Роман, у своєму слові зазначив, що теперішні доброзичливі стосунки з сусідньою Польщею важливі, адже Україна потребує підтримки на міжнародній арені водночас це має зміцнити нашу націю, а не розпорошувати, це дає розуміння, що Україна давно постала на одному рівні з європейськими державами.
Ініціатором встановлення пам’ятника загиблим став, світлої пам’яті, Теодор Бурик, який, ще зовсім юнаком був свідком жахливих подій, убивства його друзів та односельців. З його спогадів, які переповіла донька Світлана, дізнаємось, як у далекому 1939 році 13 хлопців, найстаршому з яких було 45, а наймолодшому – 19 років полягли, бо щиро вірили у свою Державу, хотіли свободи на рідній землі для себе та своїх дітей. Це були часи Другої світової війни, коли люди часто страждали від безвладдя, яке породжувало жорстокі прояви шовінізму. Власне про факт замордування українців в Модрицькому лісі ліг скорботними рядками у книзі «Нариси історії села Попелі» Тараса Білеківського, який теж був присутній сьогодні та повідав деякі з них громаді.
Велику підтримку в організації ремонтних робіт надав Мирон Флюнт, староста села Модричі, який і у 2006 році допомагав ініціаторам створення монументу.
У сердечній молитві об’єдналась численна громада, керівники, депутати, родичі, близькі убитих, сусіди. Поминальну панахиду провели священнослужителі: отець Тарас Куспись, парох церкви святого Дмитрія села Модричі (Трускавецька МТГ), отець Андрій Якубів с. Попелі (Бориславська МТГ) та отець Ярослав, настоятель храму Преображення Господнього в Тустановичах (Бориславська МТГ).
Слова вдячності усім присутнім висловив Андрій Кульчинський, міський голова Трускавецької МТГ, який у таких заходах вбачає Воздвиження великої сили українського духу: «Саме такі події, гуртують нас і дають зрозуміти, яким важливим було є і буде висловлювання власної думки та позиції. За це гинули люди, тож, нині ми зобов’язані розповісти про ці історії нашим дітям, бо допоки живе пам’ять про них, поки щемить в наших серцях, доти ми єдині, нероздільні та сильні. Ми маємо чимало пам’ятних знаків, кожне село, кожне місто завжди вшановує своїх героїв, ці місця і дати відомі, нам тільки залишається прийти та змовити молитву, згадати за їхні подвиги заради нашої незалежності, заради України», – наголосив Андрій Кульчинський. Також, у заході взяли участь: Олексій Балицький, заступник міського голови Трускавця, депутати ТМР – Роман Бучкович та Андрій Кісак, Михайло Задорожний, депутат Дрогобицької міської ради, громадські діячі району.
У пісенному супроводі церковних хорів Модрич та Попелів, люди залишали запалені свічі та квіти біля підніжжя монументу, а синьо-жовті та червоно-чорні прапори, в руках модрицьких школярів, замайоріли над монументом.
Слід зазначити, що 12 вересня дуже сумна та символічна дата для всієї України, адже саме сьогодні День пам’яті депортації, примусового виселення автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 роках. «Добровільне переселення» з «рівноцінним відшкодуванням майна» обернулося колгоспним рабством, голодом та злиднями, роками принижень та поневірянь без права повернення на рідні землі. Це наша історія, правда про яку слід пам’ятати…
Слава Героям! Україні Слава!
Окрема подяка відділу культури та Народний дім м.Трускавця. Офіційна сторінка за допомогу в організації заходу.
