Село Модричі – одне з найдревніших сіл краю, згадка про яке сягає часів Галицько-Волинської держави. По сьогодні історики сперечаються відносно походження назви Модрич – чи то від модринового лісу, який оточував село, чи то від «модрих», тобто мудрих рад, чи то від слова «модрий», яке означає ясний, світлий. Та як би там не було, а Модрич, який з плином часу став Модричами, завжди був селом гордих вільнолюбних людей, селом багатим та незалежним, селом, яке має цікаву історію та перспективне майбутнє.
Презентація села Модричі в рамках проєкту «Великий Трускавець» проходила в музеї історії міста-курорту Трускавця в неділю, 26 вересня. Було цікаво та затишно, пізнавально та приємно перебувати у товаристві людей, котрі так сильно люблять своє рідне село. Захід вели директорка музею міста-курорту Галина Коваль і директорка Народного дому с. Модричі Віра Васюта, а розповідали про Модричі як присутні жителі села, так і відеозаписи. А ще про село розповідали вишивані роботи одного з найвідоміших модричан сьогодення – Степана Бориславського, котрий і зараз, в старшому віці, працює по 12-14 годин на день, вишиваючи унікальні ікони, серед яких є і знамениті 14 стацій Хресної Дороги.
Модричі мають ким та чим гордитися. Це староста села Мирон Флюнт, який в часи урядування (кілька разів обирався сільським головою) підняв село до рівня найкращого в Дрогобицькому районі і одного з кращих в області. Це воїни АТО – як загиблі, так і живі, котрі боронили рідний край від московської навали. Це Зеновія Голяк, завуч школи, з чиєї ініціативи постав чудовий краєзнавчий музей. Це «золотий голос» Модрич, а тепер і Трускавецької громади Ірина Приймак. Це багато-багато інших простих людей, котрі невтомною працею для своєї сім`ї і свого села є опорою Української Держави.
А ще Модричі – це промисли, котрі формували історію, творили багатство краю, притягували немов магнітом відомих людей. З Модричами пов’язані родини Нахліків та Ярошів, котрі свій вічний спочинок знайшли на Дрогобицькій некрополії на вулиці Трускавецькій. Модричі – це соляний промисел, виварювання солі в черенах та панвах, це млин біля Шкільника, від якого пішла назва присілка Дрогобича Млинки Шкільникові, це нафтопромисел, про який нагадували б 58 штучних викопаних вручну та вимощених дубом озер, вщерть заповнених нафтою. Тож не дивно, що в цьому благословенному краї люди жили вже сім століть тому, а як показали археологічні знахідки 2019 року – і сім тисячоліть тому.
Навряд чи можливо словами передати ту ауру, котра панувала в трускавецькому музеї в день презентації Модрич, як і неможливо описати любов модричан до рідного села. Можливо, пісня «Модричі мої» хоча б частково відтворює ту любов.
Виступаючи на презентації, міський голова Трускавця Андрій Кульчинський зазначив, що Модричі – найбагатше село громади, яке має великі перспективи. На щастя, не справдилися побоювання модричан, які з недовірою ставилися до об`єднання з Трускавцем, адже для них це найкращий варіант. Можна було б уявити ситуацію, якби карту перекроїли по-інакшому і Модричі стали складовою іншої громади. Але є Бог на світі, і Модричам та модричанам в цьому плані пощастило.
На завершення презентації, після історичного екскурсу та пісенної програми, після відеомандрівки в шкільний музей та відеорозмови з відомими модричанами виступив староста села, заступник міського голови Трускавця Мирон Флюнт. Він щиро подякував активу села за достойну презентацію та закликав до спільної праці на благо Модрич і всієї великої та дружньої Трускавецької громади.
Останнім акордом зустрічі стало спільне виконання духовного гімну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни!».
Більше фото можна переглянути тут.
