Далеке ХІІІ століття. Монголо-татарська навала хана Батия рушила на руські (давньоукраїнські) землі. В мальовничій місцині розмістився стан ханського війська. Від цього «стану» і пішла назва села Станиля (або Станеля).
Про давнину села свідчать багато мікротопонімів, серед яких і потік Касим, біля якого страчували хворих та неугодних. А ще ж у Станилі є Кривці, Ставища, Тьигань, Заліски, Коровинець, Могівки, Сотуси, Голодня, Вістрів, Лівина, Метище і чимало інших мікротопонімів. Крихта за крихтою – і вже не лише зібрані всі власні назви Станилі, але й пишеться історія села. Це – заслуга Віри Шемердяк, з частинкою напрацювань якої можна ознайомитися тут: https://protruskavets.org.ua/toponimika-stanyli/ та https://protruskavets.org.ua/z-istorii-samovriaduvannia-sela-stanylia/
Завдяки таким патріотам як Віра Шемердяк, котра 34 роки пропрацювала директоркою станильської школи, завдяки завідувачці Народного дому села Ользі Тачівці, завдяки старості села Павлові Пасічнику та всім небайдужим станильчанам презентація села Станиля в музеї історії міста-курорту Трускавець стала визначною подією, віхою, котра знаменує новий етап розвитку Станилі – села древнього, гордого, багатого і водночас щирого та приязного. Презентація Станилі в рамках проєкту «Великий Трускавець» (автор ідеї Галина Коваль) відбулася сьогодні, 10 жовтня, за модерування наукової працівниці музею Любові Константинової.
«Станиля, Станиля, хоч весь світ обійдеш, та села ти такого більш ніде не знайдеш!», – лунає з динаміків голос юного співака, а на екрані висвітлюються слайди-фотокадри прекрасних місцин. Юні станильчани Мар`яна Петрів, Юрій Сусяк та Єлизавета Миськів щиро та задушевно оповідають про своє рідне село. Чудовим музичним супроводом та українськими патріотичними піснями радують численних гостей презентації троїсті музики Василь Товкач, Богдан Боднар та Віталій Гурб`як. Не стихають аплодисменти після виконання пісні «А я знаю ту криївку, де Бандера ночував», адже автентика завжди в пошані. На стінах – чудові полотна станильської майстрині пензля Лесі Тищенко. А сама пані Леся рецитує вірші, згодом їй з екрану вторує інший станильський поет – Богдан Кіселичник.
Історія Станилі – це не лише радості і успіхи, а й трагічні сторінки. Станильська історія в принципі розпочалася з нелегких часів монголо-татарської навали, коли підопічні хана Батия в тутешній боровині (лікувальна грязь) та сировиці (соленій воді) лікували парші – хвороби шкіри. Сіль була одним зі скарбів Станилі, за неї навіть предки сучасних жителів села купили собі церкву святого Юрія, в якій знаходилася чудотворна ікона св. Юрія Змієборця – одна з найстаріших українських ікон. Згодом, коли та церква згоріла внаслідок пожежі, на її місці побудували іншу і освятили на свято Стрітення. Це одна з двох сучасних станильських церков.
Темні часи переживали станильчани за часів окупацій, особливо в радянський період. На презентації було розкрито одну з «білих плям» історії села, пов’язаної з прізвищем директора школи Корнелія Чаплинського – інтелігента, патріота, котрий в часи німецької окупації врятував від вивезення до Третього Райху багатьох молодих жителів села, а за совітів був репресований. Син патріота Роман Чаплинський подякував станильчанам за пам`ять про батька.
Сучасна Станиля – це одне з найбагатших сіл Трускавеччини, передусім завдяки великій кількості підприємств, які розміщені на території села та господарюють тут. Це ті підприємства, які знаходяться на Помярках («Хата рибака», заводи мінеральних вод «ТСБ» та «Аква-Еко», дитячі оздоровчі табори), але не тільки. В самій Станилі і на землях, які знаходяться між Станилею та Трускавцем, теж чимало підприємств, які дають людям роботу, а громаді – дохід до бюджету. Підприємства – це скарби Станилі, та найбільший скарб села – це його жителі.
На презентацію Станилі прибула численна делегація станильчан, серед яких не бракувало і депутатів Трускавецької міської ради. Працювати у Трускавці і проживати у Станилі – це норма сучасності, і фактично об`єднання міста та села в єдину громаду де-факто відбулося задовго до юридичного оформлення Трускавецької МТГ. Тож нехай це об’єднання піде всім на користь, а співпраця буде взаємовигідною! Як співається в пісні про Станилю – там і сьогодні добре, а завтра буде ще краще. На це надіються жителі села, в це твердо вірить староста села Павло Пасічник, у цьому переконаний і міський голова Трускавця Андрій Кульчинський.
Фото з презентації села Станиля можна переглянути тут.
