Денис Степанов — приклад відваги. Герой посмертно удостоєний ордена

Воїн з позивним «Степ» — Денис Валерійович Степанов, житель села Орів Трускавецької громади, був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Державну нагороду отримали мати загиблого — Степанова Тетяна Іванівна та син Героя — Степанов Владислав Денисович, під час офіційної церемонії, що відбулася в приміщенні Дрогобицької  районної військової адміністрації. Нагороду вручили військовослужбовці  та начальник РВА Степан Кулиняк.

Денис Степанов народився 18 квітня 1987 року в місті Удомля Калінінської області, однак ще у дитинстві разом з мамою повернувся в Україну, де з юних років вбирав у себе українську мову, культуру, любов до звичаїв і рідної землі. Його дитинство пройшло в мальовничому селі Орів, де він навчався, зростав серед добрих людей і закладав у собі глибоку людяність, щирість, працелюбність.

Після закінчення Орівської школи навчався в Дрогобицькому педагогічному університеті, працював вчителем фізичної культури, захоплювався футболом. Мав добрий голос, обожнював українську пісню, а свято Різдва — було для нього особливим.

З 2014 року брав участь у буремних подіях — спочатку на Майдані, потім у зоні АТО у складі оперативно-бойового загону прикордонної комендатури «Скеля» (н.п. Сартана, біля Маріуполя). Денис мав статус учасника бойових дій.

З початком повномасштабної війни, вже 26 лютого 2022 року став до лав 63-ї механізованої бригади, 106 батальйону. У складі підрозділу захищав Миколаївщину, а згодом — Херсонщину.

19 жовтня 2022 року, під час наступальних дій поблизу села П’ятихатки Бериславського району Херсонської області, під ворожим обстрілом, воїн «Степ» загинув у складі зведеного підрозділу. Його тіло було знайдено лише через чотири місяці — після болісного періоду невідомості, сподівань, надій.

Як згадує мати Героя, Денис ріс дуже чуйною, ніжною дитиною. Любив життя, любив Україну, жив серцем. Його біль за Батьківщину був справжнім, глибоким і незламним.

Денис Степанов залишив після себе не тільки добру пам’ять, а й сад, який посадив, синівську любов і непохитний приклад. Він пішов із життя, захищаючи свободу, за яку не шкодував себе — вірний присязі, своєму народу, своїй Україні.

Вічна шана та пам’ять Герою.

Вічна підтримка — його родині, яка тримає цей біль з гідністю.