Війна позбавила мільйонів українців спокою, домівок, рідних. Війна спричинила страшні страждання, незагоєні рани, стреси. Війна вбила у багатьох віру в гуманізм, надію на швидке та справедливе покарання винуватців агресії. Але вона навчила багатьох із нас бути сильними, навчила почуття любові до Вітчизни, об`єднала українців у єдину велику родину. А в родині прийнято підставляти один одному плече, а не ногу, потішати в горі, розділяти радість, допомагати, ділитися останнім.
Внутрішньо переміщені особи (ВПО) відомі в Україні з 2014 року, але з початком повномасштабної агресії їхня кількість зросла в десятки разів. Жителі Донеччини, Луганщини, Харківщини, Київщини, Запоріжжя, Миколаївщини, Херсонщини та інших областей змушені були їхати в західному напрямку, втікаючи від жорстокого, безжального, психопатичного та цинічного ординця-московита. Із десятків мільйонів тих, хто виїхали, десятки тисяч прибули до Трускавця, щоб потім помандрувати далі на Захід, повернутися після декількох місяців на деокуповану територію чи ж залишитися тут назавжди. Трускавець та трускавчани допомагали чим могли, хоча не завжди ця допомога могла бути повною. Адже біженці потребували всього: житла, харчів, ліків, соціальної, медичної та психологічної підтримки, а ще коштів на щоденні потреби. Маленький Трускавець не міг дати абсолютно все, але дав все, що міг. Ми пережили цей рік разом, і вдячні Богові за те, що дав силу пройти ці випробування.
Про те, як здійснюється інтеграція ВПО в Трускавецькій громаді, поспілкувалися представники влади та різноманітних служб із самими ВПО на круглому столі «Інтеграція ВПО до життя в Трускавецькій громаді», котрий проходив сьогодні, 8 березня, в приміщенні Трускавецького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Захід проходив в рамках проєкту «Дозвілевий простір» «INSPIRA» (Натхнення), який реалізовує ГО ГЦ «Університет Третього віку» «Джерела» за підтримки Карпатського фонду «COFRA» та Трускавецької міської ради.
Найперше розповіла про те, як влада Трускавця зреагувала на потреби ВПО та про діяльність Гуманітарного штабу міста очільниця штабу, секретар Трускавецької міської ради Наталія Пономаренко. В перші дні війни до Трускавця приїхало більше осіб, ніж тут проживає місцевих мешканців. Їх зустрічали на пероні вокзалу, допомагали з поселенням, видавали харчі, теплий одяг, засоби гігієни, дитяче харчування, ліки, надавали необхідну медичну, соціальну, психологічну, інформаційну допомогу. Це була первинна інтеграція, дещо шокова, болісна, але необхідна для адаптації.
Величезні черги біля управління праці та соцзахисту з причини відсутності можливості реєстрації в «Дії», а потім різних збоїв у цьому державному сервісі. Черги за продуктами від «World Central Kitchen». Забезпечення ліжками, матрацами та гарячим харчуванням ВПО в місцях компактного розміщення (молокозавод, деякі санаторії, декілька шкіл в громаді). Забезпечення засобами гігієни. Співпраця з різноманітними гуманітарними місіями, благодійними фондами та іншими недержавними структурами задля вирішення потреб ВПО. Все це налагоджувалося, відточувалося, розширювалося. Не все вдавалося, але не помиляється той, хто нічого не робить. Трускавець став своєрідним полігоном, де відбувалося навчання взаємопідтримки, ввічливості, співіснування як основних умов інтеграції.
Про те, як різні служби працювали та допомагали ВПО в цей перший рік війни розповідали начальниця управління праці та соціального захисту населення ТМР Віра Ільницька, начальниця управління комунальної власності ТМР Ольга Сегер, начальниця служби у справах дітей ТМР Леся Дребот, директорка Трускавецького терцентру Олена Пилат, начальниця відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області Руслана Каніна, начальниця Трускавецького відділу Львівського обласного центру зайнятості Маргарита Роман, завідувачка відділення КНП «Трускавецька міська лікарня» Леся Нич, керівниця проєкту «Дозвілевий простір» «INSPIRA» (Натхнення) Галина Максимич. Мова йшла про сервіси є-Робота і про можливість навчитися новим професіям медсестри, психолога чи соціального працівника, про те, як ВПО у Трускавці народжували (12 дітей тільки в перший місяць), реєстрували бізнес, оформляли пенсію, обирали нових сімейних лікарів, реєструвалися на відшкодування за розбомблене житло, а ще як гуртувалися, вчили мови, танцювали, ставали повноправними трускавчанами, інтегрувалися в нашу громаду.
В рамках одного лише проєкту «Дозвілевий простір» «INSPIRA» (Натхнення), який реалізовує ГО ГЦ «Університет Третього віку» «Джерела» за підтримки Карпатського фонду «COFRA» та Трускавецької міської ради, ВПО створили вокальний колектив «Нескорені», почали ходити на танцювальну аеробіку, шахи, шашки, заняття з кулінарії, вишивки, бісероплетіння, організували гуртки з вивчення української, англійської та польської мов. Зокрема, викладачка англійської мови Ніна Назаренко, котра сорок років свого життя віддала школі в рідній Мар`їнці на Донеччині, тут отримала друге дихання і вважає Трускавець другим рідним домом. Але є проблема – захмарні ціни на житло. Не кожен може собі дозволити оплачувати по 6 тисяч гривень на місяць.
Слова щирої вдячності присутнім керівникам різних служб та управлінь висловлювали ВПО з Кам`янського, Маріуполя, Херсона, Запоріжжя та інших міст.
В круглому столі взяло участь біля двох десятків ВПО. Звісно, в середовищі понад 14 тисяч переселенців, зареєстрованих у нашій громаді, є різні думки, інколи часто протилежні. Хтось вдячний, хтось невдячний. Хтось сам знайшов символічну вудочку, хтось отримав її за сприяння органів державної чи місцевої влади, а хтось хотів би весь час отримувати безкоштовну рибу. Хтось відразу відкинув мову окупанта і вже прекрасно володіє солов’їною, а хтось пише скарги, що тут некомфортно для «язичників». Хтось вміє підтримати інших, а хтось лише бачить соломинку в оці ближнього. Бо таким є світ, такими є люди.
Але інтеграція, притирання, добросусідство, цивілізоване співжиття – це те, без чого нам не обійтися. Трускавець з невеликого села на початку ХХ століття перетворився спочатку на всесоюзну оздоровницю, потім на європейський курорт, а зараз є великим гуманітарним хабом, де кожен може знайти себе, якщо лиш захоче. Будується житло, розвивається інфраструктура, формується нове соціальне середовище. Війна показала, що основний ресурс – люди, основна цінність – Людина та її життя. Влада Трускавецької громади це прекрасно розуміє і робить все для того, щоб всім людям – і корінним трускавчанам, і місцевим мешканцям, і відпочивальникам, і гостям, і ВПО – тут було комфортно. Трускавець – приязний до всіх людей, і до ВПО в тому числі.
Фоторепортаж можна переглянути тут.
