«Вишивана Україна» – із такою символічною назвою у Трускавецькому територіальному центрі відкрилась виставка вишитих сорочок та рушників. Як розповіла Олена Пилат, директорка Терцентру в стінах їхньої установи зібрали 74 унікальні вишиванки. Тут є роботи майстринь з Трускавецької громади, навколишніх міст і сіл, а також сорочки, які привезли вимушені переселенці з Запоріжжя, Харкова, Луганська, Донецька та інших міст України. На цих роботах можна побачити значну кількість характерних для різних теренів стібків та швів. Сорочки, плаття та рушники передавались від матері до дітей, від дітей до внуків й так, вони стали культурним надбанням і символом ідентичності кожного українця.
Виставку присвятили Дню Героїв, який відзначаємо сьогодні 23 травня. Тож усі присутні, здебільшого жінки – матері та бабусі хвилиною мовчання вшанували пам’ять про Героїв усіх часів, що боролись за волю України, помолились за живих і подякували їм за можливість у мирі зустрічати кожен день.
Гостею та учасницею виставки була Наталія Пономаренко, секретар Трускавецької міської ради. Вона не лише відкривала виставку, а й представила на ній свої роботи – сорочки, які вишила для себе і свого сина. У вишиванні пані Наталія черпає натхнення і знаходить спокій, якого так бракує у сьогоднішній реальності. Любов до вишивки і традиційного українського одягу і прикрас пані Наталії привила бабуся, а зараз це багатство має перейти до її дітей. Вона щиро вірить, що вишита сорочка має силу зцілення для наших душ. Мамина сорочка обов’язково вбереже захисника, який носить її під формою.
Галина Коваль, директорка Музею міста-курорту Трускавець розповіла про цікаві факти пов’язані з історією вишиванки. Про те, що традиція прикрашання одягу різними узорами, коштовним камінням чи бусинами походить із давніх-давен – в добу палеоліту вишиванка вже була популярною та високо шанувалась серед наших пращурів. Нині вишиванка це не просто елемент національного вбрання, це справжній символ української нації, який постає на рівні державного Гімну, Прапора та Герба.
Вишиванка вплетена в культуру нашого народу – велика цінність і тисячолітнє надбання. Те, що індивідуалізує людей, робить їх мислителями з власним баченням і мріями. Саме тому більшовики колись так боролись проти української мови, пісні та вишиванки і всього культурного насліддя, бо це була найбільша небезпека для безликого комуністичного суспільства. На жаль і сьогодні спадкоємці совєтів – росіяни продовжують зазіхати на українську землю та життя наших людей. Але те, що плекається поколіннями не може бути забуте чи поконане. Наш генетичний код вишитий багряними нитками на сніжно-білому полотні, люблячими, натрудженими материнськими руками. Так вишиванка – це святий оберіг, історія, традиція. У ній вся мудрість і творчість українського народу.
Тож наряджаймося у вишиванки для душі та гармонії з собою, а не лише віддаючи данину моді.
Під час заходу виступили відвідувачі Трускавецького терцентру: Лариса Порхоменко, авторську поезію про вишиванку прочитала Оксана Щерба, ліричну пісню виконала учасниця ансамблю «Сусіди» Леся Таратайців. Учасники свята ділились з присутніми історіями про власні вишиванки. Деталі у нашому сюжеті