Дуже символічно, що саме у Міжнародний день друзів 9 червня, а цього року це недільна днина, у готелі «Трускавець 365» зібралися друзі справжньої культури, української автентики, рідного українського слова, музики та поезії. Бо саме сьогодні тут відбувалася унікальна та непересічна подія – благодійний творчий вечір нашої землячки, трускавчанки Лесі Стецик-Зварич та презентація її книги «Освітлені стежки».
Воістину, є вибрані та обрані люди, котрим Господь дав таємничий дар розуміння Слова та вміння надавати йому форму і передавати іншим сокровенне, незбагненне, красу та естетику навколишнього світу та людської душі. Таким поетичним даром володіє Леся Стецик. Вірші, які виходять з-під пера поетеси – це справжні шедеври, глибокодуховні та високопатріотичні скарби, які, наче той бісер, не можна розсипати перед будь-ким. А перед друзями показувати ці перли поетичного слова – можна і треба.
«Безмежно щаслива є людина та, яка може віддати якнайбільше добра». Цей поетичний рядок якнайдужче підходить до пані Лесі, адже, здається, її місія в цьому житті – якраз продукувати добро та ділитися ним з ближніми. Це особливо підкреслюють рядки з її поетично-пісенного твору «Доброта»: «Доброта, доброта – цінний скарб, що має душа. Світ спасе від біди і від зла доброта, доброта…».
А ось один з найновіших віршів Лесі Калини, бо саме таке творче псевдо взяла собі наша трускавецька поетеса. Вірш називається «Відверто», і він про наболіле.
Є найгидкіший бруд тоді,
Як пересуди заздрості
Фальшиві завжди і пусті –
Важко змиваються в житті.
Багато бачила, пізнала,
Бо підлість щиро жартувала,
Болотом мила і раділа,
Що у брехні велика сила.
Брехня найкраще руйнувала,
Не пожаліла, а топтала,
Гасила сяйне, все ламала
У своє чорне обгортала.
Нема обурення в мені,
В негідників всі дії злі…
Непереможну маю зброю,
Яка живе в моїй душі:
Пробачити і всіх прощати,
Залишити їх руйнівне…
Ворожості не допускати –
Любов у чисте одягне.
Та і таке буває в світі,
Хтось для добра, а хтось для зла…
Є головне: не загасити
Нам Світло, дане для життя.
Особливими перлинами у творчості Лесі Стецик є її вірші на патріотичну тематику. От хоча б «Застигла сльоза» про безмежну скорботу матері загиблого воїна-Захисника, або «Дзвони пам`яті» про Голодомор, які виконав наш трускавчанин Іван Положевець. До речі, значну частину поезії виконували саме друзі Лесі Стецик, а також її рідні, котрі подарували мамі і бабусі цей неперевершений творчий вечір.
Леся Зварич народилася в Бориславі, тут закінчила школу. Згодом були Самбірське культурне училище та Київський інститут культури. Перед нею стелився широкий світ, і вона мала можливість вибору де працювати. Обрала Трускавець і ніколи не шкодувала про це. Все життя пропрацювала в культурній сфері і робила все для того, щоб культура не була «халтурою» чи «пральнею», як у тому сумнозвісному анекдоті про міністерство культури. Піднімала на високий рівень українське слово, українську пісню і дякує Богу, що на її життєвому шляху Він ставив добрих людей, які ставали її друзями. Однією з таких є Наталія Пономаренко, секретар Трускавецької міської ради, завдяки якій поетична збірка «Освітлені стежки» і побачила світ.
До речі, це вже друга книга Лесі Стецик-Зварич, перша – збірка колядок, щедрівок та віншівок – побачила світ у 2001 році.
«Хтось починає писати рано, хтось пізно, а я, на щастя, почала вчасно», – каже Леся Стецик про своє творче натхнення. Згадує – 2020 рік, коронавірус, карантин, локдаун. Потім повномасштабна війна, блекаути, переживання за долю України, співпереживання з матерями, подругами, близькими, котрі втратили на війні найрідніших. Думки та біль почали виливатися на папір, поетичне слово до слова формувалося в рядки, а ті у куплети, строфи, у вірші та пісні. Так появилися «Освітлені стежки».
…Стежки на дорозі життя
Проходжу, пройду, подолаю.
І дякую Богу за все,
Що мала, що маю…
Зустріч друзів поезії та пісні у готелі «Трускавець 365» була захоплюючою подією. Лунали вірші, пісні, байки, розповіді, і навіть похмурий дощовий день посвітлішав, хмари розступилися і визирнуло ясне сонечко. Отак і кожному з нас потрібне таке сонечко, а це – добре слово, щира усмішка, дружня рука підтримки, а іноді просто кивок голови, або якийсь ледь видимий знак, щоб підняти голову, розправити крила і згадати, що ти – вільна Людина, а водночас улюблене Боже Творіння.
Творчий вечір Лесі Стецик-Зварич та презентація її книги «Освітлені стежки» проходили за сприяння секретаря Трускавецької міської ради Наталії Пономаренко та готелю «Трускавець 365» (директор Сергій Чурбанов). Зібрані кошти (5 520 грн.) буде передано волонтерам для закриття нагальних потреб наших воїнів.
Фоторепортаж можна переглянути тут.
