Рівно рік тому, 26 травня 2024 року, помер воїн Василь Фарима з Доброгостова. Згадаймо та пом`янімо його в роковини смерті, вклоняючись подвигу Героя, котрий пішов захищати Україну та віддав за нас власне життя.
Фарима Василь Михайлович народився 15 лютого 1973 року в селі Доброгостів. Навчався в Доброгостівській середній школі, після закінчення якої поступив до Меденицького СПТУ №72 та здобув кваліфікацію машиніста автомобільних кранів.
Василь мав незвичне хобі – вишивання. Це заняття було для нього не лише способом відпочинку, а й засобом самовираження та збереження української культурної спадщини. Його роботи відзначалися майстерністю і глибиною символіки; кожна ікона, хоругва, пасхальний рушник були справжнім витвором мистецтва. Кожен хрестик, що лягав на полотно, був немов маленька молитва, вкладена у візерунок. Роботи його авторства стали прикрасою православної церкви св. Архистратига Михаїла в рідному селі Доброгостові.
До призову працював слюсарем-ремонтником у дитячому санаторії «Джерело» м. Трускавець.
До лав ЗСУ був призваний 7 травня 2024 року. У званні солдата проходив навчання як курсант навчального взводу навчальної роти підготовки фахівців тилового забезпечення військової частини А 2600. Його життя обірвалось передчасно – 26 травня 2024 року під час навчань.
У Василя залишилися дружина Світлана, доньки Ірина та Олена, внуки Владислав, Соломія, Анастасія. Він назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав.
Спогади близьких про Василя сповнені тепла і любові. Його дружина Світлана з любов’ю та смутком згадує свого чоловіка: «Василь був не просто добрим, щирим чоловіком. Він був чоловіком, який завжди був поруч, знаходив час для нас попри все. Його любов до вишивання була відображенням його внутрішнього світу – сповненого краси, гармонії та віри у краще майбутнє. На жаль, війна забрала його від нас. Однак, спадок його любові житиме вічно в наших серцях і в його роботах».
Його жертва ніколи не буде забута, допоки б’ються серця українців. Захисники – творці нашої історії, рятівники наших мирних днів і ночей. Зі зброєю в руках сьогодні сповнюють священний обов’язок перед народом та ненькою-Україною. Скорботу та гіркий біль втрати поділяємо за кожного полеглого. Але Герої не вмирають, вони продовжують служіння – захищають свої родини й усіх нас із небес.
Вічна пам`ять воїнові Василеві Фаримі та всім, хто поліг за волю та незалежність України. Пам`ятаємо наших Героїв!
