Владислав Задирака був у Трускавці лише декілька днів, проте назавжди залишиться як в пам`яті трускавчан, так і в трускавецькій землі. Він народився, виріс, одружився та жив на Луганщині, там і загинув, а похований на трускавецькому цвинтарі.
3 квітня минає рівно рік від того дня, коли Владислав Задирака поліг героїчною смертю, захищаючи рідну Україну від московсько-ординської навали, внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу поблизу міста Попасна на Луганщині – міста, котрого зараз немає, котре стерте рашистами з лиця землі.
На початку повномасштабного вторгнення молодий 24-літній воїн ще встиг вивезти сім`ю з рідного Рубіжного (Луганська область) – тата, маму, молоду дружину та маленьку донечку. Вивіз він їх у безпечний Трускавець, який став прихистком для десятків тисяч біженців. А сам повернувся на фронт стримувати ворожу навалу. Через місяць, а саме 3 квітня 2022 року, він загинув.
Ховали Героя Владислава Задираку всією трускавецькою громадою 13 квітня. Велелюдний похорон розлився далеко за подвір`я православної церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, попрощатися з воїном ішли всі, хоча за життя у Трускавці його особисто не знав майже ніхто. Спочиває солдат-гранатометник мотопіхотного батальйону Збройних Сил України Владислав Задирака на Алеї Героїв у Трускавці.
Хоча зараз його родина вже не проживає у нашому місті, але віримо, що онуки, правнуки та всі нащадки відвідуватимуть могилу вічного молодого Владислава, а трускавецька громада попіклується, щоб там завжди були квіти.
Вічна пам`ять воїну Владиславу Задираці та всім, хто поліг за волю та незалежність України. Пам`ятаємо наших Героїв!
