В День Української Державності 28 липня Трускавець проводжав в останню путь старшого сержанта Романа Огірчака. Багато священиків, багато людей, побратими, жовто-сині знамена та тужливе «Пливе кача по Тисині». У Трускавці це вже четвертий похорон з початку повномасштабної війни, але звикнути до того, що гинуть найкращі, не можемо і не хочемо. Бо не так має бути! Бо вони мають повертатися живими, переможцями, до своїх рідних і близьких.
На жаль, ворожа куля чи ракета збирає свої криваві жнива, і наш трускавчанин Роман Огірчак став черговим воїном, чиє життя обірвалося на половині шляху. Йому було лише 55, залишив вдовою дружину, а сиротами трьох синів-соколиків. Не приховували сліз однокласники, численна родина, сусіди, всі, хто усвідомлює, яку ціну Україна платить за свою державність та незалежність.
Траурне дійство відбувалося в церкві святого Миколая. У проповіді священик наголосив на тому, що недаремною є жертва Героїв, недаремно пролита їхня кров. Коли труну з тілом покійного Героя виносили з церкви, люди вклякали на коліна, щоб засвідчити свою пошану і честь, щоб вклонитися праху воїна, котрий мужньо, до кінця виконав свій громадянський обов’язок і зараз дивиться на нас всіх з висоти небес.
Вічна слава і вічна пам`ять воїну-Герою Роману Огірчаку, котрий віддав своє життя за Україну! Царство йому Небесне! А рідним та друзям – щирі співчуття від усієї Трускавецької громади та України, для якої він був і назавжди залишиться вірним, відданим сином…
