Трускавець провів в останню дорогу воїна-азовця Євгенія Казанцева, 2003 р.н., старшого сержанта 1 штурмового батальйону в/ч А4638. Юнак загинув ще рік тому, 13 березня 2024 року, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України, вірний військовій присязі.
Прощання з воїном-Героєм проходило у церкві святого пророка Іллі. Чин похорону очолив отець-декан Петро Івасівка у співслужінні отців з Трускавця та Доброгостова. А проповідь про українських Воїнів Світла виголосив настоятель церкви св. Іллі о. Ярослав Шафран.
Хоча Євгенія у Трускавці фактично не знали, адже родина переїхала сюди з початком повномасштабного вторгнення, а сам він весь цей час перебував на військовій службі, проте віддати йому шану та попрощатися прийшло дуже багато трускавчан – і вчора на прибутті тіла та парастасі, і сьогодні на похороні. Отже, з воїном прощалися не лише мама, брат, наречена, побратими з “Айдару”, “Азову”, а і вся Трускавецька громада.
Євгеній займався спортом, був у прекрасній фізичній формі, мав дуже добру репутацію серед побратимів по службі. Люблячий син, достойний громадянин, справжня Людина. Він лише починав жити, мав так багато планів, але їх всіх перекреслила війна, скосивши його та тисячі інших воїнів-Героїв.
Євгеній Казанцев – це вже другий воїн зі Сходу України, котрого ховають у Трускавці, бо рідне місто – під окупацією. Першим був Владислав Задирака, котрий загинув у квітні 2022-го. А всього у Трускавецькій громаді вже понад пів сотні могил тих, хто за 11 років війни з росіянами віддав своє життя.
Юні, двадцятирічні, як Євгеній, та старші, котрим поза 50. Одружені, багатодітні та ті, хто ще не встиг створити власну сім’ю. З блискучою кар’єрою, як Петро Цурукін, Юрій Куцук чи Тарас Бобанич, або ж ті, хто лише її починав, як Юрій Бунь чи новопреставлений Євгеній Казанцев, котрого сьогодні з почестями провели на місце останнього спочинку.
Ім’я Євгенія Казанцева від сьогодні і назавжди буде вписане в Книгу пам’яті Трускавця, про нього можна буде довідатися в електронному Меморіалі, на його честь згодом буде встановлена пам’ятна таблиця на Алеї Слави.
Але не лише у Трускавці згадуватимуть про Героя, і не лише в роковини смерті, на День Героїв, День Захисника України чи до інших дат.
Його подвиг, як і подвиг сотень тисяч інших Захисників, як загиблих, так і живих, має пам’ятати кожен із нас. Адже наше життя, нашу свободу, нашу державність завдячуємо саме їм, воїнам-Захисникам.
Похорон – це завжди сумна і похмура подія. Але Свята Мати-Церква завжди наголошує на тому, що наше життя не завершується земною мандрівкою по цій юдолі сліз і плачу. Є ще вічне життя, вічне блаженство, де немає смутку, болі, печалі, і це життя безкінечне. Віра в це допомагає стишити біль, осушити сльози та йти далі, продовжувати жити живим, водночас пам’ятаючи про померлих, а особливо про наших Героїв, котрі поклали своє життя за нас та за Україну.
Вічна пам`ять тобі, Євгене! Нехай побратими помстяться за твою загибель, а ти з висоти Небесного Царства побачиш Україну вільною, мирною, успішною, правовою – такою, про яку ти мріяв. Нехай легкою та рідною буде тобі трускавецька земля.
Слава Україні! Героям слава!
