Світлої пам`яті Михайло Білас (Народний художник України, трускавчанин, 1924-2016) напевно з висоти небес пишається Трускавцем та музеєм свого імені.
В день народження видатного митця у музеї Біласа доплели соту «кікімору» (інша назва «чугайстрик») – маскувальний костюм для потреб ЗСУ.
Та на цьому не зупиняються – на стіні вже висить основа для сто першого «чугайстра», адже вони вкрай затребувані – і на сході, і на півдні.
«Кікімори» ручної роботи з Трускавця – серед найкращих, бо тут не лише враховують всі зауваження та потреби наших хлопців-захисників, а ще й плетуть з душею, з любов`ю, з молитвою.
На одній з фото – грубий шнур-воловід, який розплутують тендітні жіночі пальчики, щоб вплести тонесенькі ниточки в «кікімори». Бо так треба. В одній з кімнат – кілька рулонів різних тканин кольорів «хакі» та «мілітарі», і ніхто не запитує що вони роблять в закладі культури. Бо так треба. Метри, десятки, сотні метрів маскувальних сіток за п’ятсот з лишком днів війни складаються в кілометри сіток, які накидаються на устаткування, автомобілі, все те, що треба приховати від ворожого ока чи дрона. Бо так треба. І працюють (плетуть, ріжуть, рвуть, складають, шиють, скручують, розкручують, міряють, купують, відносять, приносять, забезпечують) в музеї Біласа не лише музейні працівники, а кожен, кому болить серце і душа за Україну, хто хоче наблизити нашу Перемогу не словом, а ділом. Мовчки і невтомною працею. Бо так треба.
Зі стін на волонтерів дивиться Михайло Білас очима своїх безсмертних, невмирущих, унікально-поетичних та животворно-щемких гобеленів, в яких схоплено квінтесенцію Української Душі. Він радий би прикластися до ткацького верстата, де молоде покоління під час майстер-класу «Біласова сова» пробує відтворити один з елементів одного з його шедеврів. Дитячі пальчики закладають ниточки, витягують їх з іншої сторони і чекають на диво, коли ця сова дійсно оживе, випурхне у міні-гобеленчику. І напевно тішиться на тому світі наш великий земляк, що Трускавець поєднує мистецтво та допомогу фронту, культуру та патріотизм, що тут є гарячі серця, які щоденне життя кладуть на вівтар Вітчизни.
В той час, коли на першому поверсі майстриня вчить ткацтву найменшеньких, наверху кипить робота з плетіння. Бо хлопці чекають. Бо «чугайстрики-кікімори» та маскувальні сітки розбирають немов гарячі пиріжки. Волонтери музейні віддають їх волонтерам-автомобілістам, щоб ті везли воїнам на передову, а звідтам привозили вісті що ще потрібно. Цей ланцюжок не переривається, і нехай так буде аж до нашої звитяги. А за всім цим слідкує з висоти небес і в день свого народження, і кожного іншого дня (бо у волонтерському центрі Трускавця вихідних немає) в музеї свого імені Михайло Білас.
З Днем народження, пане Михайле, наш славний Маестро! Ваша творчість і Ваші заповіти житимуть повіки в рідному українському Трускавці!
Фото майстер-класу з ткацтва та невтомної праці волонтерського центру можна переглянути тут.
***
1 серпня – день народження метра українського гобелена Михайла Біласа. Це художник із великим світоглядом, який завжди цікавився сучасною світовою культурою: театром, музикою, кіно, модою. Його внесок в нашу українську культуру важко осягнути, бо він не обмежується лише ткацтвом. Білас знаний як талановитий художник будинків моделей, визнаний експозиціонер, що не боявся простору, чудовий кулінар і просто харизматична особистість.
Його немає з нами вже сім з половиною років. Та він є! У своїх гобеленах, аплікаціях, вишивках, пастелях, квітах. Він присутній у кожному стібку чи рядочку свого текстилю, у кожному плавному переході кольору своїх малюнків, у кожній гілочці фільцової квітки. Є його незрима присутність . Є музей з його творчим доробком – “Художній музей Михайла Біласа” – саме в Трускавці, куди з”їжджаються люди з усіх куточків світу. Це знаменно! Тут завжди можна ковтнути багате українське національне і неповторне повітря!
Художні роботи Михайла Біласа – шедеври українського мистецтва. У творчому доробку митця гобелени, ліжники, килими, верети, аплікації, декоративні квіти, пастелі, вишиті сервети, доріжки, подушки, ляльки.
Михайло Білас народився у селі Креховичі (нині Івано-Франківшина) в родині лісничого. Закінчив Дрогобицьку гімназію, навчався у хореографічній студії, вступив до художнього училища імені І. Труша у Львові. У 1959 році закінчив відділення художнього текстилю Львівського інституту декоративного-прикладного мистецтва (нині Львівська Академія Мистецтв). У 1959-1973 рр. працював художником-модельєром будинків моделей у Львові, Харкові, Києві.
Він створив велику кількість робіт, які стали відомими у всьому світі. У 1993 р. у французькому місті Весден серед 1200 іменних дубів від 400 держав було висаджено і три іменних дерева: на честь України, Тараса Шевченка і Михайла Біласа. Тобто французи засвідчили, що гобелени Михайла Біласа репрезентують на рівні з поезією Тараса Шевченка.
Про Михайла Біласа писали, що гобелен у нього народжувався, наче симфонія, від малюнка-ескізу, ниток основи на верстаті, підбору тонів і напівтонів волокон до щоденної важкої праці – самого процесу ткання, де кожна деталь максимально опрацьовувалася для розкриття художнього задуму.
Твори митця зберігаються у багатьох музеях України, за кордоном і в приватних колекціях.
