Ситі та в теплі: на молокозаводі біженцям добре!
Московська пропаганда окрім виправдання воєнної агресії проти України займається продукуванням фейків (брехливих повідомлень). Вони мають на меті посіяти зневіру в українській перемозі, поширювати панічні настрої, розділити українців на «своїх» та «чужих», розсварити нас за мовною та релігійною ознаками, а тепер ще й посіяти ненависть до тих громадян України, котрі змушені були покинути рідні домівки, втікаючи від війни. Тому наша головна мета – консолідувати суспільство та жорстко реагувати на всі спроби ворожої пропаганди сіяти брехню, ненависть чи зневіру в перемозі України.
Трускавець – єдине місто Західної України, де біженців вже більше, ніж місцевого населення. В абсолютній більшості це жінки, діти, інваліди, пенсіонери. З першого дня війни 24 лютого створено Гуманітарний штаб Трускавецької міської ради, який окрім допомоги нашим Збройним Силам дбає про біженців, надає їм дах над головою, їжу, засоби гігієни, ліки, психологічну допомогу. Будь-яка інформація, яку ворог поширює в соцмережах, що біженці голодні чи що їм не допомагають, є диверсією. А ті, хто поширює нісенітниці, повинні усвідомити, що за це прийдеться відповідати.
З першого дня війни власники молокозаводу «Карпатські луки», подружжя Богдан та Катерина Меркулови запропонували свою допомогу. У співпраці з Гуманітарним штабом ТМР чотириповерхова адмінбудівля перетворилася на притулок, пункт тимчасового перебування біженців. Тут можуть поселити максимум 120 людей, проте за три тижні війни дві з половиною сотні людей знайшли тут тимчасовий прихисток і щиро вдячні за це. Серед них – маленька киянка Дарія Войнова, яка намалювала зворушливу картину. На ній зображена власниця «Карпатських лук» Катерина Меркулова, яка спільно з усіма благодійниками та волонтерами випромінює Добро. І це Добро поширюється та знищує Зло, яке на картині намальоване темно-синім кольором в верхньому лівому кутку.
«Оскільки у наших школах, де ми розмістили біженців, є харчоблоки, то першочергово продукти для вимушених переселенців даємо на молокозавод. Даємо сухпайки, адже там є облаштована кухня, люди несуть випічку, консервацію. Передаємо вареники, пампушки, смаколики. Хочу подякувати ресторану «Еліс» («Alice») та його власнику Дмитрові Княвчуку за гарячі обіди для переселенців, а також всім благодійникам і волонтерам», – каже керівниця Гуманітарного штабу Трускавецької міської ради Наталія Пономаренко.
«Кожного дня і я, і власниця молокозаводу Катерина Меркулова пильнуємо, щоб наші підопічні мали все необхідне. Щодня машина везе з Гуманітарного штабу і продукти, і ліки, і засоби гігієни, і якщо треба, то одяг та інші речі», - розповідає волонтерка Наталія Ледахівська, відповідальна за роботу Гуманітарного штабу ТМР на молокозаводі.
«Я дуже-дуже дякую всім трускавчанам, які відкривають свої руки та серця на добрі діла і допомагають фронту, а також не забувають за вимушених переселенців. Нашими сусідами є фірма «Вічність», то вони нам несуть консервацію (мариновані огірки, помідори, аджику), сало, шкварки. Особливо хочу подякувати тим, хто теж став вимушеним переселенцем, перебуває в Трускавці та знаходить можливість допомагати біднішим біженцям. В такий важкий для України час чітко видно людську доброту та жертовність», – ділиться почуттями Катерина Меркулова.
Війна не вічна, і вимушені переселенці щиро вірять в те, що зможуть повернутися до рідних домівок. Хтось, пробувши у Трускавці кілька днів чи тижнів, зважився на переїзд до родичів чи знайомих за кордон. Хтось пробує тут розпочати нове життя і заробляти на своє утримання. Хтось вливається у ряди волонтерів і пропонує свою допомогу в тій чи іншій галузі. На жаль, є й такі, хто очікує неможливого і вимагає розкоші, критикує мовою ворога наш курорт і накликає на себе гнів місцевих. Війна та час все розставляють по своїх місцях, і колись кожне слово та кожна дія обов’язково будуть проаналізовані та відповідно винагороджені чи покарані. Ворогу не вдасться внести розкол в українські ряди. Перемога обов’язково буде за нами, і вона вже близько. Слава Україні!