Добре дерево дає добрий плід. Богдан та Марія Андрійціви – це зразкова християнська та патріотична родина трускавчан. Один син воював у АТО та зазнав важких поранень, а інший син Олег – загинув 21 січня під Покровськом. Сьогодні Трускавецька громада провела воїна-Героя Олега Андрійціва в останню путь, на місце останнього спочинку. Нехай пухом буде йому рідна трускавецька земля, а шум дерев на Алеї поховань нагадує колискову матері.
Чин похорону Олега Андрійціва проходив у греко-католицькій церкві святого пророка Іллі. До цієї парафії належить родина Андрійцівих, у тому числі належав і покійний воїн Олег. Очолив траурну церемонію отець-декан Петро Івасівка у співслужінні семи священиків. Слово над труною виголосив отець-капелан, котрий не стримував сліз, адже особисто знав воїна-Героя.
«Тільки Бог дає силу та кріпость духа!», – каже отець і наводить аргументи, чому Бог з нами, а не з ворогом. Комп`ютери прорахували, а європейці й американці запевняли, що Україна протримається три дні… три тижні… три місяці. Вони рахували, але прорахувалися, бо Бог стає на захисті скривдженого і справедливого, а правда на нашому боці. Бо Україна протистоїть не просто московії, вона протистоїть вселенському Злу, протистоїть дияволу. І саме завдяки таким як полеглий воїн Олег Андрійців ми годуємо свою армію, а не чужу-ворожу, саме завдяки жертві таких Героїв як він та інші Захисники, говоримо українською, молимося українською, живемо в Україні. Не щадить отець у своїй проповіді тих, хто чкурнув з України. Це чоловіки? Чоловіки, які мали захищати матерів, дружин, дітей? – риторично запитує отець-капелан.
Воїн Олег Андрійців прожив недовге, але дуже достойне життя. У жовтні йому сповнилося 38 років, але встиг залишити по собі добрий слід. Бо добре дерево дає добрі плоди. Був улюбленцем багатьох: і великої родини, і сусідів, і однокласників, і колег по роботі. Був опорою для батька-неньки, гордістю для бабусі, вуйків, тіток, хресних, а найдужче для дружини та двох синочків. Його добре знали у трускавецькій парафії святого пророка Іллі, та й взагалі у християнському середовищі, у спільноті «Галілея», бо мав на собі печать Духа Святого, був таким, яким і має бути справжній Християнин, справжня Людина. Можливо, саме тому у будній день попрощатися з ним прийшло так багато людей, і так багато було плачу і голосінь, бо не віриться, що Олега вже немає посеред нас. Але зате є надія на зустріч з ним у Небі, бо він своїм життям, своєю покірністю перед Богом, своєю любов`ю до Вітчизни і своєю героїчною смертю на полі бою заслужив на Царство Небесне.
На фронті Олег мав позивний «Веселий». Колись в УПА «лісові хлопці» мали псевдо, тепер це називається «позивний». Чому Веселий? Бо всупереч страшній війні, всупереч пекельним обстрілам та замерзлому болоту навколо він умів підтримувати інших на духу, мав почуття гумору. Адже справжній Християнин не має бути сумним, він має бути радісним і нести ту радість іншим. І Олег ніс ту радість поміж воїнів, ділився нею. До останнього. Олег їх підбадьорював, у тому числі в останні хвилини життя. Бо добре дерево дає добрі плоди від змалку до останку.
Андрійців Олег Богданович служив як стрілець-снайпер мотопіхотного відділення мотопіхотного батальйону військової частини А 5001. Загинув біля села Котлинне на Донеччині. Для Трускавця і всієї України він є і назавжди залишиться Героєм.
Вічна пам’ять воїну Олегові Андрійціву та всім полеглим за волю та незалежність України!