Жодні слова розради не полегшать болю рідних при втраті сина у розквіті сил. Молодий, талановитий, перспективний, сповнений сил та натхнення Дмитро Сарновський був втіхою для батьків, для брата й сестри, для усієї великої родини. Війна забрала його молоде життя, і це стало страшним ударом для всіх, хто знав Дмитрика – не лише для родини, однокласників, та друзів, а й для вчителів, великої парафіяльної, волонтерської, військової спільноти, для організацій «Українська молодь Христові», «Дрогобиччина SOS» та усієї Трускавецької громади, в якій воїн-Герой зростав, навчався, мужнів, приймав рішення про вступ до військової академії та щоб стати на захист Вітчизни за прикладом свого батька та старшого брата.
Недовге життя відміряв йому Господь – всього 22 роки. Але це було життя, сповнене віри та любові, щирості та радості. Життя Дмитра Сарновського було і залишається для нас прикладом того, яким має бути Українець, Християнин, Воїн.
Жалобна церемонія прощання з Дмитром Сарновським пройшла сьогодні, 14 вересня, в церкві св. Миколая. Відспівували юного Героя кілька десятків священиків під проводом Владики Ярослава Приріза, а провести Дмитрика в останню путь прийшли сотні людей. Військові почесті віддав оркестр, а церковні дзвони сповістили сумну звістку: «Тіло – землі, душа – Господеві». І хоча Владика Ярослав просив словами Христа з Богослужіння Великої Суботи: «Не ридай наді мною, мамо, встану, воскреслий, і вознесусь…», та важко стримати сльози тоді, коли гинуть найкращі, коли гине цвіт Нації.
Висловлюємо співчуття родині воїна-Героя Дмитра-Богдана Сарновського. Вічна пам`ять і шана Героєві-Захиснику…
