Хореографічний колектив «Золоті діти» Трускавецької школи мистецтв імені Романа Савицького відзначив свій 20-літній ювілей. Святковий концерт з цієї нагоди відбувся 30 листопада в концертному залі готельно-курортного комплексу «Карпати». Ювілярів вітали міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, секретар Трускавецької міської ради Наталія Пономаренко, начальниця відділу культури, Заслужена працівниця культури України Тетяна Татомир, колеги, батьки, діти, випускники колективу.
Колектив під орудою Ніни та Олександра Мойсеєнків вже два десятиліття прославляє Трускавець на українській та світовій сцені, виховує юні покоління талановитих трускавчан, вносить свою лепту у розвиток культури та мистецтва. За словами Наталії Пономаренко, «Золоті діти» є справжнім культурним брендом Трускавця, подібно як цілюща «Нафтуся» є брендом нашого курорту.
З перших днів існування колектив підтримує Андрій Кульчинський – спочатку в якості батька учениці «Золотих дітей» та депутата міської ради, а згодом, з 2015-го – в якості міського голови Трускавця. Має колектив підтримку і від депутатського корпусу, і від директора Трускавецької школи мистецтв ім. Р. Савицького Ігора Нича. Та найголовніше – колектив люблять та підтримують учні і батьки, які бачать результат роботи педагогів.
Про 20-літню історію «Золотих дітей», про успіхи та подолання труднощів – у розмові з керівниками ансамблю Ніною та Олександром Мойсеєнками.
***
– Розкажіть, будь ласка, про народження, перші кроки та становлення хореографічного ансамблю «Золоті діти».
– Все розпочалося в 2004 році, коли п’ять пар танцюристів балету з Трускавецької дитячої школи мистецтв (тепер – школа мистецтв імені Романа Савицького) поїхало до Польщі. Керівником групи був директор школи мистецтв Ігор Ярославович Нич.
День 7 листопада 2004 року став тією датою, коли ті п’ять пар у польському місті Ліманова вийшли на сцену. З першого кроку дітей, коли вони вийшли на сцену, аплодисменти в залі не стихали. Було п’ять танців, і кожен танець глядачі сприймали дуже жваво, аплодисментами, бадьоро. Це були діти 9-10 років, наймолодшій дівчинці було 7 років. Зараз вона вже закінчила Чернівецький університет.
З того часу ми відзначаємо 7 листопада як День народження «Золотих дітей».
Сама назва «Золоті діти» була придумана вже пізніше, в 2005 році – 1 вересня на перший дзвінок на батьківських зборах.
Ми вирішили, що кожен рік відзначати День народження колективу було б неправильно, тому відзначаємо ювілеї – що п’ять років. В 2024 це вже наш четвертий ювілей, оскільки нам – 20!
Кожні 5 років для нас – це своєрідне підбиття підсумків, огляд становлення, розвитку, невдач, успіхів, злетів.
– За 20 років які поїздки вам запам’яталися найдужче і які призи та відзнаки для вас є наймилішими, найдорожчими?
– Напевно найдужче запам’яталася наша поїздка в Грузію. У травні 2019 року ми були в Батумі на Міжнародному конкурсі «Золотий дельфін». На такому великому і такому престижному конкурсі ми взяли перше місце. Це хороші спогади, а водночас це остання наша велика мандрівка. Бо вже в 2020 році розпочався коронавірус, а в 2022 – повномасштабна війна.
Але було багато інших поїздок – по Україні, за кордон, у ту ж Польщу. Було багато нагород, відзнак, і кожна з них для нас є дорогою та важливою, адже знаменує визнання нашої праці, стимулює до подальших звершень.
Перша нагорода, яку ми отримали – це диплом першого ступеня тут, у Трускавці. Це найперша наша нагорода, і вона була доброю на почин.
Наш перший Гран-Прі ми отримали в 2007 році в Бердянську на Міжнародному конкурсі «Перлина Азову». Тоді, в 2007 році, народна хореографія ще не була в такому розвиненому стані як зараз. І от, підсумок, оголошують переможців, колективи отримують призи за сучасні танці, і тут – Гран-Прі за народний сценічний танець. Напевно, за автентичність наших танців.
А ще ж були нагороди на різноманітних фестивалях у Трускавці: «Яскрава країна», «Ukr West Art Fest», «Кришталевий Трускавець», «Зірки виходять на сцену» та інші.
З недавніх нагород – наші успішні виступи на конкурсі дитячої та юнацької народної хореографії імені Клари Балог в Ужгороді в квітні 2023 року та регіональному конкурсі-фестивалі «Роду нашого розмай» у травні 2024 року в Дрогобичі. Буквально на минулих вихідних – чергові призи на фестивалі «Ukr West Art Fest» у Трускавці.
– Дуже добре, якщо є позитивні враження, спогади. А чи були сумніви чи варто продовжувати займатися з дітьми, адже це важко, і не завжди є вдячність?
– Щоб кинути школу, щоб занедбати ансамбль, відмовитись від цього всього – ні, такого не було. Ясна справа, що були такі моменти, що було дуже важко. Але коли приходиш на роботу, заходиш в клас – забувається про все.
Був випадок, що одного учасника я попросив з класу. А він після того батькам сказав, що не кине танці, бо йому подобається тут. Він сказав так: «Нам всім дуже подобається – ми приходимо, і викладачі нас розуміють. Після тяжкої науки в школі така розрядка – улюблені танці». Такі розмови допомагають. Ми дуже любимо дітей, відносимось до них як до рідних.
Кожний міський голова Трускавця, кожна влада міста дуже багато допомагала нам. А за директора школи Ігоря Ярославовича Нича можна взагалі говорити дуже багато. Бо скільки допомоги, скільки порад від нього ми отримали! І костюми, і ремонт в класі, і ремонт в роздягалках, і нові шафи. Ми дуже вдячні. Бо без внутрішньої підтримки в школі нам нашу роботу було б не те, що тяжко робити, а просто неможливо.
Підтримують нас і допомагають міський голова Андрій Кульчинський, секретар міської ради Наталія Пономаренко – їхні діти пройшли чи проходять школу «Золотих дітей». Ми вдячні всім і кожному, хто з розумінням ставиться до наших потреб та надає посильну допомогу: депутатському корпусу, відділу культури, батькам. Дякуємо!
– Головний цьогорічний концерт «Золотих дітей» – це ювілейний, до 20-ліття. Ви задоволені тим, як все пройшло?
– Так, звісно. І тут знову не обійшлося без підтримки влади, батьків, всіх наших друзів. Концерт був феєричним, ми представили 21 номер. Це були різноманітні танці, які виконували учні з 1 по 9 клас: бойківський, гуцульський, Трускавецький вітальний, «Козацька шапка», коломийка, полька з приступом, вишиванка та багато інших. Ми дуже раді, що цей ювілейний концерт вдався на славу. А після нього діти поласували смачним тортом, так що це було справжнє свято, яке ми провели в день св. Андрія Первозванного.
– Хто окрім вас займається з дітьми в хореографічному відділенні школи мистецтв?
– Діти займаються не тільки в нас, бо ми всього лише керівники. Дітьми, які входять в ансамбль «Золоті діти», займаються ще Загайло Галина Анатоліївна і Стрельник Наталія Мирославівна. До того ж Наталія Мирославівна вчить ще бальний та сучасний танець. Всього в нас разом біля сотні дітей.
Щороку випускаються групи по 12-15 чоловік. Скільки випустили за весь час – ми й не рахували. Але за ці роки біля десятка наших вихованців пішли по нашій стежині, обрали професію хореографа. Одна з них, Лідія Перешило-Стефаник, відкрила у Трускавці приватну танцювальну студію. Ми радіємо успіхам наших випускників і уболіваємо за них, підтримуємо зв’язок. Ми всі – як одна велика родина.
– Чи можете ви сказати, що хореографія – це справа вашого життя? І яким воно було, ваше життя?
– Я починала танцювати в першому класі школи. Тоді починали з семи років. І так весь час. Я народилася в Черкасах, закінчила школу, пішла в училище, після того танцювала у Буковинському ансамблі пісні і танцю. А Олександр Федорович починав з дрогобицької «Верховини». Потім він з Буковинського ансамблю забрав мене у «Верховину», і почалося наше життя тут. Гастролі, далі вийшли на пенсію і вирішили, що можемо з дітьми займатися, дітей вчити танцю. Все, що ми вміємо, передаємо діткам.
Я народився в Каховському районі Херсонської області. Там у селі виріс, там почав працювати. Після школи поступив у Миколаївське культосвітнє училище. Завдячую своїм викладачам хореографії, і особисто подружжю Легкоступ Георгію Павловичу та Раїсі Василівні. Це вони мене вмовили, бо я не хотів іти по хореографії. Закінчив училище вже після армії, перевівся у «Верховину», і так працював до 1994 року. Потім розрахувався, поїхав у Польщу, там довший час працював. Була перерва моєї роботи в Польщі – працював у Житомирі головним балетмейстером філармонії – Академічний Заслужений Поліський ансамбль пісні і танцю «Льонок». В Польщі я також працював з дітьми. В українській школі був керівником ансамблю і ще балетмейстером лемківського самодіяльного колективу пісні і танцю. В 2005 я повернувся сюди, і з цього часу ми з Ніною Олексіївною кожного ранку встаємо, готуємо музику, приходимо сюди і говоримо: «Ну що ж, починаємо новий танець». Так що наше життя повністю пов’язане з танцями, і це так напевно й повинно було бути. Бо в кожного своя доля і свій шлях широкий.
– На жаль, в Україні культура не є пріоритетом. Про що ви мрієте як керівники «Золотих людей», як викладачі хореографії, як люди культури і як українці?
– Тут, на заході України більше уваги приділяють народному танцю і культурі взагалі. Ми як представники хореографії стараємося пропагувати народний танець нашого регіону. Хотілося б, щоб по всій Україні так відносилися до культури, народної пісні, народного танцю.
Хотілося б частіше пропагувати нашу культуру і по всій Україні, і за кордоном. Ми в Грузії йшли по місту і нам кричали «Слава Україні!». Ми показували наш танець і в Бердянську, і Ялті, і в Скадовську – на всіх теренах України. Для того щоб ми це показували, треба багатшу державу, щоб вона теж вкладала в це. Батьки вкладають, бо це їхні діти, і через дітей навіть скоріше сприймаються такі речі як народна пісня чи народний танець, чи й сама музика.
Місто на нашу школу мистецтв виділяє багато коштів, і це видно по школі. У школі з`являються і дошка інтерактивна, і інструменти електронні, і так далі. Але це місто допомагає. А має бути свідома державна політика, державна підтримка, тим більше підтримка аматорського мистецтва. Бо високий рівень професійних артистів починається з таких невеликих класів як наш – коли діти приходять у 5-6 років і починають займатися. І звідси починається виховання любові до своєї культури та до своєї держави…
***
Ще раз вітаємо хореографічний колектив «Золоті діти» з 20-літтям та бажаємо подальших творчих злетів!
Фото з ювілейного концерту «Золотих дітей» 30.11.2024 р. авторства Богдана Ілика можна переглянути тут.