Сьогодні, 4 лютого, минає рівно сто років з того дня, коли 04.02.1924 р. у Трускавці в національно свідомій родині Гусяків, споріднених з Біласами та Данилишиними, народилася дівчинка, котру назвали Дарією. Їй судилося прожити довге (98 років) та нелегке життя, сповнене болю, терпінь, випробувань. Але водночас її життя – це символ нескореності, незламності, символ боротьби, котра увінчується успіхом. Переживши зради, ув’язнення та сталінські табори, вона вижила, вистояла та дочекалася незалежної Україну, за яку боролася.
Дарія Гусяк була зв’язковою УПА, ба, більше – зв’язковою самого Романа Шухевича, головнокомандувача УПА, котрий діяв тоді під псевдо «Тарас Чупринка». Сама ж Дарія Гусяк була відомою як «Дарка», «Нуся», «Чорна».
Як зазначає «Календар українця», батько Дарії Гусяк очолював у Трускавці місцевий осередок «Сільського господаря», грав у драмгуртку, співав у хорі; близькими родичами матері були відомі діячі ОУН Дмитро Данилишин і Василь Білас, старша сестра Олександра – підпільниця ОУН. Батька заарештували у 1940-му, засудили на 8 років ув’язнення, загинув у концтаборах. Матір засудили на 10 років таборів.
Дарія Гусяк закінчила українську народну школу в Трускавці, торговельну гімназію в Дрогобичі (1943), працювала помічником бухгалтера в Трускавці. Від 1939 виконувала завдання підпілля ОУН, з 1948 – членкиня ОУН. У 1946, діставши документи переселенців з Польщі, спільно з Мартою Пашківською та мамою організувала хату-криївку у с. Грімне на Львівщині, де взимку 1947 три тижні перебував Роман Шухевич. Від цього часу Дарія – зв’язкова генерала УПА Шухевича. З розвідувальною метою відвідала Київ, Полтаву та Москву. Освоїла виготовлення фальшивих документів і печаток, навчала цьому ремеслу молодих підпільників. Заарештована на початку березня 1950. Згідно заяви ката українського народу Судоплатова, при арешті вона застрелила лейтенанта держбезпеки. За спогадами самої Дарії Гусяк, вона не встигла вихопити пістолет та вистрілити.
Два роки перебувала під слідством у тюрмах Львова та Києва, на допитах піддавалась тортурам, щоби зізналася також катували її матір. Засуджена на 25 років тюремного ув’язнення. Утримувалася в тюрмах Верхньоуральська (1952) та Володимира (1952-1969), внаслідок протестів Міжнародної амністії та закордонних жіночих організацій переведена в мордовський табір суворого режиму у с. Барашево. Разом з Н. Строкатою, І. Калинець, Н. Світличною, С. Шабатурою та іншими українськими правозахисницями учасниця акцій протестів, голодувань, написання заяв, за що неодноразово каралася карцерами та бараками посиленого режиму. Звільнена у березні 1975 із забороною повертатись у Західну Україну. Поселилась у Волочиську Хмельницької області спільно з соратницею по боротьбі Катериною Зарицькою.
Лише після падіння комуністичного режиму у 1995 змогла повернутися до Львова. Членкиня Проводу Конгресу українських націоналістів (1998-2005), засновниця та голова Всеукраїнської ліги українських жінок (1995-2004), співзасновниця Національної ради жінок України. Померла у Львові 2022 р. Початково похована в родинного гробівці Шухевичів, а вже після відходу до вічності Юрія Шухевича перепохована біля нього на Полі почесних поховань.
Трускавчанка Дарія Гусяк – одна з тих наших землячок, ким маємо пишатися, з кого маємо брати приклад, чий подвиг маємо пам’ятати та популяризувати. Тож дуже добре, що цей ювілей у складний воєнний час не пройшов повз увагу, а Дарія Гусяк була вшанована належним чином.
В урочистій академії, котра проходила 4 лютого в Народному домі Трускавця, взяли участь представники міської влади на чолі з міським головою Андрієм Кульчинським, працівники культури на чолі з начальницею відділу культури, Заслуженою працівницею культури України Тетяною Татомир, членкині Всеукраїнської Ліги українських жінок на чолі з головою трускавецького осередку Катериною Ківацькою, члени Конгресу Українських Націоналістів на чолі з головою трускавецького осередку Ігорем Ластовецьким, депутати Трускавецької міської ради Андрій Кісак, Роман Бучкович, інтелігенція, громадськість, гості.
Академію прикрасив своїм співом Муніципальний чоловічий хор «Каменяр» зі Стрия, котрий виконав патріотичні, націоналістичні та стрілецькі пісні. В рамках вшанування Дарії Гусяк відбулася презентація книги історика, дослідника національно-визвольного руху, викладача Львівського Національного університету імені Івана Франка Миколи Посівнича «Степан Бандера. Провідник української ідеї». Захід вшанувала своєю присутністю посестра Дарії Гусяк, її близька приятелька зі Львова Люба Сорока.
Фоторепортаж можна переглянути тут.