Живопис, графіка, екслібрис, різьба по дереву – творча натура митця Олексія Сердюка є багатогранною. Його роботи вперше експонуються в художньому музеї Михайла Біласа у Трускавці, причому з особливої нагоди – 80-ліття художника.
Як зазначає Петро Нестеренко для Інституту енциклопедичних досліджень Національної Академії Наук України, відомий український художник-графік і живописець Сердюк Олексій Миколайович народився 20 вересня 1944 року в селі Гринівка Богородчанського району Станіславської (нині Івано-Франківська) області. В 1947 сім‘я була депортована радянською владою в Караганду (Казахстан).
Спочатку Олексій Сердюк навчався в Карагандинському гірському технікумі на будівельному факультеті. Після служби в армії навчався в Карагандинському педагогічному інституті на художньо-графічному факультеті. Працював викладачем малюнка і живопису в дитячій школі мистецтв у Красноярському краї. В Україні проживає з 1995 року.
З 1976 року митець – учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. Твори знаходяться в музеях і приватних зібраннях України, Литви, Польщі, росії, Великобританії, Казахстану, Іспанії, Португалії, Італії, Туреччини, Швейцарії. Основні графічні роботи: серія дереворитів “Рідне село” (1988), малюнків олівцем: “Рибалки”, “Весна в селі”, “Бірілюси” (1993), серія “Моя Батьківщина” (1996-1997). Живописні твори “Карпати засинають” (2002), “Портрет доньки Лахті”, “Початок осені в Карпатах” (2003), “Подих весни”, “Маки й волошки”, “Трускавець” (2005), “Серпанковий день”, “Богородчанська осінь”, “Буйна осінь” (2006), “Портрет Галини” (2007).
Від 1981 працює над екслібрисом. Виконав біля 200 екслібрисів у техніці деревориту.
***
Вище викладені сухі факти. Та за ними – справжнє життя. Отже, попробуймо подати ці факти по-іншому.
Народився Олексій Сердюк в 1944 році, у вересні, тобто місяць після того як один окупант змінив іншого на Станіславівщині та й Україні загалом. Батька, воїна УПА, вбили енкаведисти під час засідки в 1946 році, тобто коли малому Олексикові було всього лише два рочки. А вже наступного року, у 1947, родину воїна-повстанця виселяють з рідного села Гринівка на Сибір. Без права повернення. Отже, після депортації-відсидки наступний етап – Казахстан.
Та все життя Олексій Сердюк носив у своєму серці тугу за рідним краєм. Адже, як зазначила на відкритті виставки господиня музею Олена Білас-Березова, гени зберігали пам`ять про те хто він і чиїх предків нащадок.
Після півстоліття поневіряння по чужих краях Олексій Сердюк повернувся на рідну Івано-Франківщину й відразу отримав визнання, причому не лише в області, а й в Україні та світовій мистецькій спільноті. Його екслібриси – унікальні, його дереворити – вражаючі, його картини (живопис) – це неймовірно фантастичні кольори, справжнє Євшан-зілля в рисунку.
На жаль, особисто на відкриття виставки до Трускавця Олексій Сердюк приїхати не зміг. Цей процес організували друзі художника, тож Олена Білас-Березова подякувала їм, зокрема Віталію Іваніву та Михайлові Осип`юку. Останній наблизив присутнім постать художника-земляка.
Високо оцінив творчість митця наш краянин, дрогобицько-трускавецький художник Левко Микитич.
З вітальним словом до присутніх звернувся і міський голова Трускавця Андрій Кульчинський.
А прикрасив подію своїм співом та додав їй бадьоро-патріотичного настрою учень Трускавецької школи мистецтв імені Романа Савицького Юрій Кутний (викладачка Олена Рибалкіна).
Виставка творів Олексія Сердюка експонуватиметься в музеї Біласа протягом місяця часу. Розмістили її в дуже почесному місці – у чотирьох кімнатах на ІІ поверсі, безпосередньо біля святая святих музею, головної зали, присвяченої Михайлові Біласу. Художник Олексій Сердюк вартує такої честі, адже, незважаючи на поважний вік та хвороби, продовжує тримати Україну у своєму серці та в своїй творчості.
Тож просимо завітати на цю виставку та насолодитися творами митця з Івано-Франківщини.
Фоторепортаж можна переглянути тут.