З нагоди Міжнародного Дня туризму, котрий світ відзначає 27 вересня, Трускавецький інформаційно-курортний центр (директор Галина Клепач) організував ряд цікавих заходів. У неділю біля музичної альтанки відбувся ретро-мюзикл «Легенди давнього курорту», завдяки якому на потреби ЗСУ було зібрано 7 162 грн. та 300 USD. А в дощовий понеділок пройшла гастроекскурсія на тему давніх трускавецьких ресторацій, їхніх страв, цін, відвідувачів та способів реклами.
Ініціатором та виконавцем задуму гастроекскурсії виступив краєзнавець-екскурсовод, автор ряду книг про Трускавець І половини ХХ ст. Микола Іваник. Перевтілившись у шановного пана столітньої давності, пан Микола поводив своїх гостей – рестораторів та готельєрів Трускавця – ностальгійно-кулінарними шляхами курорту. На мапі мандрівки опинилися три ресторани: «Клюберґ», «Гендель Пляц» та «Шухляда». Вже самі ці назви свідчать про зв’язок з галицькою традицією, а їхні інтер’єри, меню та історія виникнення/оновлення лише підтверджують здогадки, що ці заклади харчування опинилися на шляху історичної гастромандрівки неспроста.
Зробивши вступ біля таблиці з ретросвітлинами курорту біля міської ради, Микола Іваник повів гостей до «Клюберґа» – закладу, який вже давно полюбився і місцевим, і відпочивальникам. Розповідь краєзнавця стосувалася не лише цього ресторану, а всіх харчевень курорту до 1939 року: де вони знаходилися, хто були їхні власники, якими родзинками вабили гостей-кураційників, які страви там подавали і навіть скільки ці страви коштували – про все це пан Микола знає добре, і цими знаннями щиро ділився з учасниками екскурсії. В затишній атмосфері «Клюберґа» під єврейські мелодії «Хави Нагіли» та «Сім сорок» так і хотілося посмакувати стравами пишної галицької кухні, яку так добре зобразила Софія Андрухович у своєму творі «Фелікс Австрія», екранізованому в фільмі «Віддана» (режисер Христина Сиволап). Кармонадлі, кнедлі, цинамонові марципани, ґаляретки, зупи, росоли, соси, печені, клюски, калярепи і каляфіори, бішкопти та лєґуміни – тільки назви чого вартують. Добра стара галицька кухня тому й добра, бо ввібрала в себе найліпше з української, польської, австрійської та єврейської кулінарії, не забуваючи запозичувати новинки з-поза Австро-Угорщини.
Другим пунктом, де гості могли посмакувати в затишній обстановці, став ресторан «Гендель Пляц». Це, буз сумніву, справжній музей, бо аж очі розбігаються від тої кількості автентичних речей, які зібрали та виставили для огляду гостей власники ресторації Олег та Віра Стецики. Окрім старих фото з видами Трускавця та грошей, які ходили тут в різні часи, на стінах висять викопні сокири, цвяхи, машинки до мелення кави, чудернацькі пляшки, годинники, ваги, мапи, різноманітні речі домашнього вжитку, зокрема для кухні, і шикарний старовинний креденц. Без сумніву, багато музеїв і близько не мають тих скарбів, які є у «Гендель Пляці». Отже, в оточенні такої старовинної краси Миколі Іванику дали можливість перепочити, а слово взяли Віра Стецик та екскурсовод Віктор Пиців. З їхніх вуст гості почули і легенди, і правдиві історії, зокрема про пана Якова, який на запитання інспекторів чи тримає він відпочивальників відповів, що це відпочивальники тримають його і весь Трускавець. І це правда, бо що вартував би курорт без гостей?
Третьою і останньою точкою кулінарної мандрівки став ресторан «Шухляда» у сутеринах вілли «Моцарт». Колись це була цукерня під віллою «Софія», котра отримала назву в честь доньки власника, курортного лікаря І пол. ХХ ст. Зенона Пельчара. Відреставроване приміщення по максимуму наближене до оригіналу. Тут теж гостям розповіли цікаві легенди, зокрема як Софія у складні воєнні часи приваблювала відпочивальників (спочатку офіцерів, а за ними потягнулися й панянки). У «Шухляді», як попередньо у «Клюберзі» та «Гендель Пляці» гостям теж пропонували каву/гербату та щось до неї. Смаколики (маківники/штрудель/сирники) у всіх трьох рестораціях мали хоча б трохи заспокоїти піднебіння екскурсантів, котрі слухали про шедеври старої галицької кухні.
Трускавець явно не обмежується ресторанами на мапі гастроекскурсії Миколи Іваника. На курорті є чимало інших закладів, де можна посмакувати стравами середземноморської, грузинської, японської, азербайджанської кухні, не кажучи вже про українську. Окрім шикарно обставлених та дорогих ресторанів є й заклади швидкого харчування, де за невисоку ціну туристи можуть перекусити чи добре попоїсти, випити кави та насолодитися краєвидами. Кав`ярні, їдальні та ресторани – це неодмінний атрибут кожного туристичного міста, а що вже казати про місто-курорт, де основний акцент не на «проїзного» одноденного туриста, а на відвідувача, котрий приїжджає хоча б на два тижні. Велика конкуренція за клієнта призводить до того, що кожен заклад намагається залишити по собі неповторне позитивне враження вишуканими смачними стравами, ввічливим персоналом, красивими інтер’єром та екстер’єром. Якщо ж у меню закладу є щось з пишної давньої галицької кухні, то це однозначний плюс. Бо хоча ніхто не поверне курорту часів столітньої давнини, та подарувати частинку тої аури за допомогою речей, музики та смачних страв можна і треба.
Сьогодні всі туристи та туроператори світу відзначають професійне свято – День Туризму. Бажаємо яскравих позитивних вражень, нових незабутніх подорожей, фінансових засобів на реалізацію найзаповітніших мандрівок, щастя та удачі в дорозі. І бажаємо частіше відвідувати Трускавець – місто здоров`я, місто Нафтусі та Юзі, курортну столицю України, де гостям завжди раді і готові виконати «будь-яка забаганка за ваші гроші». Зі святом, з Міжнародним Днем туризму!