Братська могила на горі Бренів між селами Орів та Ямельниця не лише єднає Трускавецьку та Сколівську територіальні громади. Ця могила єднає історичні покоління, єднає живих та померлих/загиблих, єднає Україну віхою історичної пам`яті. Могила на Бреньові – це маркер українськості, справжньості, незнищенності духу та витривалості в найтрудніші часи.
Могила на Бреньові має багатющу історію. Тут поховані вихідці з різних сіл та міст, причому в різні часи. Січові стрільці, жертви окупаційних терорів, воїни УПА. Їхні імена викарбувані на меморіальних плитах, але не всі. Бо частина з імен канула в забуття.
Різні влади намагалися стерти навіть згадку про це святе місце. Замовчували, оббріхували, пускали бульдозер, начебто мало було навколишніх піль для оранки. Але люди, передовсім мешканці двох найближчих сіл Орів та Ямельниця, пам’ятали. Бо тут, в цій могилі, лежали їхні родичі, їхні сусіди, молоді хлопці, котрі віддали життя за Україну. І до 1939 року, і після 1945 за могилою доглядали, сюди приходили з хоругвами та словами молитви.
Навіть бульдозер не знищив пам`яті про подвиг наших земляків. Коли захитався колос на глиняних ногах, люди знову почали сюди приходити, насипавши могилу ще вищою, ніж була давно. А з часом спорудили капличку в честь Пресвятої Богородиці, поставили меморіальні камені, встановили високий хрест, повісили пам’ятну дошку в честь Голови УГВР Кирила Осьмака, котрий в цих околицях був поранений, обгородили могилу, доглядають… І щороку в третю неділю вересня йдуть сюди, щоб вшанувати убієнних та помолитися за кращу долю України, котра потерпає від того ж ворога, від руки якого гинули ті хлопці, котрі тут спочивають.
Багато ще можна розказувати про могилу на горі Бренів. Якщо хтось хоче довідатися про неї докладніше, то рекомендуємо прочитати книгу – за посиланням https://protruskavets.org.ua/breniv/
17 вересня, в святу неділеньку та в день спомину святих Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії до могили на Бреньові знову вервичками потягнулися люди. Тут рівно в полудне розпочалася Свята Літургія, котру відслужив отець Ярослав Мельник. Після цього була відправлена панахида за Героями, котрі тут спочивають вічним сном, як і за тими новітніми Українськими Воїнами, котрі лежать в сирій землі на цвинтарях та полях неозорої України, віддавши життя в нерівних боях сучасних днів.
Слова пошани про загиблих, котрі віддали на вівтар Вітчизни найдорожче, що мали, висловили міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, староста сіл Орів та Зимівки Тетяна Сухроменда. Владу на урочистостях також представляли депутати Трускавецької міської ради Галина Клепач та Марія Настьошин, староста сіл Доброгостів та Бистрий Трускавецької МТГ Василь Ірод, староста с. Ямельниця Сколівської МТГ Зенон Марків.
Завершальним акордом вшанування Героїв на горі Бренів стало віче, котре перепліталося з патріотичними піснями у виконанні Соломії Багрич, Руслана Плити, Оксани Чіпак. Ведучими дійства були директори Народного дому м. Трускавця Олег Чернявий та Народного дому с. Орів Іванна Болюк.
Біля високого хреста – червоні кетяги калини. За огорожею – неймовірні краєвиди, а водночас ліс, котрий оточив місце останнього спочинку хлопців-Героїв. Поміж залізних коней затесалися коні справжні як символ незнищенності села-годувальника. А попід хмари лине «Батько наш Бандера» як гімн марафону відділу культури ТМР, започаткованого саме тут, на цьому окропленому кров`ю Героїв місці.
Вічна пам`ять та вічна слава вам, Герої, котрі на горі Бренів залишилися навіки. Нехай буде вам земля пухом, а шум дерев нагадує материнську колискову. І доки існуватиме у віках Україна, до того часу не заростуть стежки на Бренівську могилу, а нащадки пам`ятатимуть про подвиг наших славних земляків ХХ століття.
Фоторепортаж із вшанування можна переглянути тут.