Сьогодні, 22 грудня, Дрогобиччина зустрічала своїх синів-Героїв – воїнів, котрі загинули в боях за Україну, відбиваючи атаки агресора.
На Перехресті Героїв представники Трускавецької та Бориславської громад, православні та греко-католицькі священики, побратими та волонтери, односельчани і всі небайдужі зустріли траурну колону з тілами бориславця Андрія Луціва, котрий вважався зниклим безвісти ще з жовтня 2022 року, та доброгостівчанина Петра Бориславського, котрий загинув минулого тижня на Донеччині.
Петро Ігорович Бориславський народився у 1974 році в с. Доброгостів, тут вчився, тут заснував міцну зразкову сім`ю, був працьовитим та щирим чоловіком. Захисник був призваний на службу минулого року, 22 березня. Старший сержант Петро Бориславський був розвідником-далекомірником відділення управління командира артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини А1376. Загинув 17 грудня 2023 року на бойовому чергуванні в районі населеного пункту Павлівка, Волноваського району Донецької області. Поховають його в рідному Доброгостові.
Андрій Луців народився в 1975 році в селі Новий Кропивник. Проживав у Бориславі. Разом з дружиною виховував двох донечок. Кордони України захищав ще в АТО. Пізніше працював на Кременчуцькому нафтопереробному заводі. А після атаки окупантів на завод, Андрій знову не зміг залишитися осторонь і став на захист рідної землі. У жовтні минулого року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Давидів на Херсонщині рідні втратили зв’язок з Андрієм. Дотепер він вважався зниклим безвісти. Більш як рік близькі Андрія провели в пошуках, не вірячи, що його вже немає. Днями особу військовослужбовця Андрія Луціва було ідентифіковано. Поховають його на міському цвинтарі в селі Попелі.
Після панахиди на Перехресті Героїв та короткого слова доброгостівського пароха отця Любомира Кушніра домовину з тілом Петра Бориславського повезли до рідної оселі. У Доброгостові громада, зокрема й учнівська молодь, зустрічала свого сусіда, брата, односельця, товариша Петра Бориславського на колінах та зі сльозами на очах.
Та найважче було рідним, коли труну заносили до рідної хати. Не вірилося, що ще такий молодий, який прожив лише половину відміряного іншим життя, пішов у засвіти, відійшов навіки. Від плачу заходилися і рідна мама, і дружина, і троє діточок, і сусіди, і всі односельчани, котрі прийшли підтримати родину полеглого Воїна.
Ще сьогодні, 22 грудня, в 17.00 в рідній хаті покійного Петра Бориславського відслужиться парастас. Похорон – завтра, 23 грудня, в 12.00 з рідної оселі, від якої відійде полеглий Герой до оселі Отця Небесного (перед тим зранку пройде заупокійна Свята Літургія в греко-католицькій церкві).
Вічна пам`ять воїну Петру Бориславському та всім, хто загинув за волю і незалежність України. Висловлюємо співчуття рідним Героя! Нехай всемилостивий Господь дарує йому Царство Небесне та упокоїть на лоні Авраама, Ісаака та Якова, де всі святі праведні спочивають.
