Розпишу писанку

Мабуть неможливо уявити український Великдень без наших традиційних, відомих на весь світ, писанок та крашанок. Адже слава про красу і оригінальність українських писанок давно вже сягнула найдальших країн. На жаль, через свою нестійку основу писанки недовговічні, тому, щоб ця давня і така прекрасна традиція, вкладати до Великоднього кошика писанки не загубилася у віках, потрібно з покоління в покоління передавати це мистецтво і зберегти у своєму побуті традицію написання писанок.

Саме тому вже традиційно, щороку, напередодні Великодня в бібліотеці-філії №1 проходять майстер-класи написання писанок. Один з таких майстер-класів «Розпишу писанку» відбувся у бібліотеці в середу 20 квітня.

Діти з своїми мамами, бабусями та тітками слухаючи розповідь про різні техніки оздоблення і фарбування, про значення орнаментів, адже тисячолітня культура писанкарства створила незліченну кількість орнаментів, тому важливо розуміти їх значення, взялися за писачки виводити традиційні символи із запропонованих зразків. Цікаво, що інтуїтивно, не знаючи ще тих значень, кожен вибрав той орнамент, який найбільше сподобався. Так дівчатка вибрали для розпису своїх писанок «солярні знаки», «ружі», «безкінечники», а от хлопчик Вадим взявся розписувати свою писанку «дубовими листочками».

Звичайно, наші сучасні писанки, дуже відрізняються від традиційних, які своїм корінням сягають ще часів трипільської культури.  Проте все ж ми використовуємо елементи давніх українців, додаючи від себе чи то якусь їхню комбінацію, чи то кольорове рішення деталей, а в основі все ж ті наші прадавні орнаменти, які від початку були не окрасою, а знаками-охоронцями, оберегами роду. І саме ті орнаменти відтворюються найточніше, які колись, ще в дитинстві, були передані нашими бабусями, і які ми зобов’язані передати нашим дітям та внукам. Тож, в останній тиждень передвеликодніх клопотів необхідно знайти годинку часу, щоб передати цю автентичну українську традицію своїм нащадкам.

                                                   

Залишити відповідь

Перейти до вмісту