Військово-транспортний обов’язок обумовлений статтею 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою, і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян — власників транспортних засобів.
Порядок виконання військово-транспортного обов’язку встановлений відповідним Положенням, затвердженим Постановою КМУ від 28 грудня 2000 р. №1921 (в редакції Постанови КМУ від 17 червня 2015 р. №405), дія якого поширюється в тому числі на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також громадян – власників транспортних засобів.
Положенням передбачено, що від передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації можуть звільнятися підприємства, установи та організації у зв’язку з виконанням ними встановлених мобілізаційних завдань за наявності укладеного з Міноборони договору на виконання мобілізаційних завдань, а також за умови, що їх транспортні засоби і техніка задіяні у виробничому процесі виконання мобілізаційних завдань.
Під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації. Територіальні центри комплектації та соціальної підтримки здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабміном, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації.
Перелік транспортних засобів і техніки, які можуть призначатися для задоволення потреб військових формувань на особливий період, визначається Міністерством оборони.
В особливий період військово-транспортний обов’язок виконується шляхом передачі підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до визначених завдань.
Залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним актом приймання-передачі
В акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки зазначається залишкова (балансова) вартість транспортного засобу або техніки, визначена відповідно до даних балансу підприємства, установи та організації, складеного на останню звітну дату (останній день кварталу (року).
За власною ініціативою власника та за рахунок його коштів може проводитися незалежна оцінка транспортного засобу або техніки шляхом залучення суб’єкта оціночної діяльності — суб’єкта господарювання в порядку, визначеному законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. В такому разі в акті приймання-передачі транспортного засобу і техніки зазначається вартість транспортного засобу або техніки, визначена за результатами проведення їх незалежної оцінки.
Порядок встановлює процедуру повернення транспортних засобів і техніки, порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці залучених під час мобілізації.
За невиконання або неналежне виконання військово-транспортного обов’язку законодавством України передбачена відповідальність. Зокрема статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення обумовлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб — від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб – від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Систематичне невиконання законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке має ознаки перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, відповідно до частини 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.