В останню суботу жовтня Трускавецька громада проводила в останню путь воїна Романа Бендика, старшого солдата, механіка-водія 1 штурмового відділення військової частини А 4010. Роман, як і три десятки інших воїнів з нашої громади та тисячі українців-захисників, поповнив Небесне Воїнство тих мучеників, котрі віддали життя за Вітчизну. Чин прощання та похорон проходили в церкві святого Миколая.
Непередбачувана доля людини, і ніхто не знає коли і де йому судилося померти. Хтось живе довге життя і залишає багато плодів, а хтось помирає в юності, і згадка за ним затирається. Та з найдавніших часів найпочеснішою вважалася смерть на полі бою, адже тоді людину вшановували як Героя і пам`ять про неї тривала значно довше, ніж про інших. Так чинили всі люди у всі часи, так чинили наші предки, так поступаємо і ми.
Тож Роман Бендик у почеті інших загиблих захисників зайняв своє почесне місце в Пантеоні Слави нашої громади та нашої держави. Минатимуть роки та десятиліття, одні події змінюватимуться іншими, а пам’ять про наших воїнів не меркнутиме і не гаснутиме.
Світлої пам`яті Роман Бендик був звичайною людиною, як і багато з нас. Закінчив СЗШ №1, працював, мав мрії та задуми, допомагав іншим, радів та сумував, любив та надіявся, був добрим товаришем. Бог відміряв йому неповні 44 роки та смерть за рідну Вітчизну. Нехай же упокоїться його душа в Царстві Небесному, де немає ні сліз, ні болю, ні зітхання. Вічна пам`ять тобі, воїне-Герою Романе Бендику! Нехай буде тобі пухом рідна українська земля…