Кожен день в Україні на війні страждають чи гинуть люди – і військові, і цивільні. Військові – як загиблий воїн-доброволець Олександр Закерничний, автор книги «Записки добровольця». Цивільні – як Валерій Галадим, автор книги «Стріляний горобець», котрий три роки переживав жахіття життя під окупацією.
Презентація цих двох книг відбулася під час зустрічі, котра пройшла сьогодні, 9 травня, в центральній бібліотеці Трускавця, в рамках Vll Всеукраїнського форуму військових письменників.
Найперше гостей привітала начальниця Трускавецької центральної бібліотеки Галина Грицило. Вона запросила до слова пані Світлану – сестру загиблого воїна-письменника Олександра Закерничного. Читання уривків з книги дало зрозуміти про що книга – про військові будні наших Захисників. А відеофрагменти – наблизили постать полеглого Олександра: яким він був, чим жив, про що мріяв, чому почав писати книги.
Олександр Закерничний, 1974 року народження, народився та виріс у Одесі, тут закінчив Одеську державну академію холоду за спеціальністю «Теплофізика» та курс навчання на факультеті медико-біологічних проблем оздоровлення Інституту розвитку людини. Інженер-теплофізик за освітою, письменник за покликанням, він створив стандарт насиченого різноманітного життя та ніс світло у життя інших: писав самобутні картини (зараз кілька з них в експозиції Одеського військово-історичного музею), співав під гітару, кував ножі, писав свої есе-спостереження, а ще — підкорював гірські вершини і лижні траси, ходив під парусом, пірнав з аквалангом, стрибав з парашутом, блукав катакомбами, ліпив цеглу з глини і ходив гарячим вугіллям, опановував керування яхтою та брав участь у фотоконкурсах, займався козацьким бойовим мистецтвом «Спас». У 2019 році видав свою першу книгу «Синочка».
У лютому 2022 року пішов добровольцем до ЗСУ, мав звання солдат-водій-радіотелефоніст. Звідти, з першого і до останнього дня писав про життя та службу в армії, про події, учасником або свідком яких він був. Публікував ці нотатки у соціальних мережах. За що й отримав позивний «Письменник». У 2023 році на основі цих записок було видано книгу «Записки добровольця». Служив спочатку у Миколаївській, потім у Донецькій та Харківській областях (Братське, Костянтинівка, Мирноград, Вугледар, Борова). Брав участь у боях під Авдіївкою. Після поранення та реабілітації знов став до лав захисників. Загинув 4 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Вічна йому пам’ять. Пам`ятаємо Українських Героїв!
***
Далі до слова Галина Грицило запросила Валерія Галадима з Херсонщини, автора книги «Стріляний горобець». Його оповідь була жвавою, динамічною, сповненою болю, адже йому, учаснику АТО в 2015-2019 роках (у 2019 р. вийшов на пенсію) довелося пережити три пекельні роки під московською окупацією. Вірячи Арестовичу про «два-три тижні максимум», пан Валерій вчасно не виїхав з дружиною на підконтрольну Україну, як його діти, і опинився у пастці. Його арештовували, били, одягали мішок на голову, а ще він переживав голод і страшний холод, бо жив у приватному будинку без електрики, завдяки запасам та невеличкому городу. Окупанти використовують цивільне населення Херсонщини як живий щит, тобто, діють як негідники, порушуючи на кожному кроці правила ведення війни та права людини. «Немає слів, щоб передати підступність цих нелюдів, їхню ненависть до нас, українців», – каже пан Валерій.
На зустрічі були присутні учні восьмих класів Трускавецької СЗШ №1, котрі, затамувавши подих, слухали про трирічні поневіряння письменника. На щастя для пана Валерія, йому все-таки вдалося виїхати із зони, де верховодять нелюди-окупанти – менше місяця тому, у квітні 2025-го. Тому його рани свіжі, пекучі і він не уявляє, як можна пробачити вбивства, катування, варварство, котрі принесли московські паскуди на його рідну Херсонщину і на інші українські землі.
Зустріч стала «живим уроком» для школярів, а для всіх нас є черговим нагадуванням, що війна триває і щодня пожинає свої криваві плоди-жертви. Тому всі наші помисли та дії мають бути з Україною та для нашої майбутньої перемоги і справедливого миру.
Слава Україні!
