Сумний сьогоднішній день 23 січня і для України, і для села Доброгостова. Внаслідок потужної ранкової ракетної атаки ворога близько десятка людей загинуло в Харкові, Києві, Павлограді та інших українських містах, десятки отримали поранення. А в Доброгостові ховали вже шостого воїна-захисника, котрий загинув за Україну.
Найперше чин прощання з Олегом Гучем, новітнім Героєм, проходив у його рідній оселі. Шістнадцять років прожив Олег у селі Бистрий, відколи залишив рідну Рівненщину та одружився. Тут з дружиною Марією звили родинне гніздечко, тут народилися та зростають синочки-соколята. І мріяли з вірною половинкою про майбутнє, про спільну старість в колі онуків та правнуків, про плани, яким, на жаль, не судилося здійснитися через кляту війну.
Доброгостівська земля стала рідною для покійного воїна, тут він пустив коріння, став добрим сусідом, добрим односельчанином. А тепер проводжають в останню путь Олега і дружина, і сини, і рідна матінка, і тесть, і вірні побратими, і сусіди, і родина, і вся громада. Тож довга похоронна процесія у супроводі військового оркестру оплакувала Героя, а разом з нею і небо, котре проливалося слізьми за всіма убієнними.
Ніхто вже не поверне матері сина, дружині чоловіка, дітям батька. Як зазначив на родинному обійсті Олега настоятель доброгостівської церкви святого Миколая о. Любомир Кушнір, зараз ми можемо для душі покійного зробити лише одне – молитися. Так заведено ще з часів повстання братів Маккавеїв у ІІ ст. до Р.Х., коли Юда Маккавей наказав всьому народові молитися за полеглих повстанців, котрі виборювали незалежність від римлян. Тож і ми молимося за вічний спочинок душі полеглого Героя Олега. А сусіди та вся громада мають допомагати вдові та її родині, у чім лиш матиме потребу.
Під час Божественної Літургії святого Івана Златоустого у доброгостівській церкві отець-проповідник під час гомілії згадав про сьогоднішній спомин Пратулинських мучеників. 24 січня 1874 року війська московського царя розстріляли жителів села Пратулин на Холмщині за відмову переходити з греко-католицької віри у московське православ`я. 13 мучеників були канонізовані папою Іваном Павлом ІІ в 1996 році.
А скільки ж мучеників, скільки вбитих московитами по всій Україні! У XVIII столітті повністю вирізане містечко Батурин, гетьманська столиця, залита кров`ю українська революція 1917-1920 років, а потім ще ж Голодомори, дві світові війни, насильницька участь українських хлопців у загарбницьких війнах імперії в Афганістані та інших країнах.
І ось зараз точиться війна – вже десять років! З січня-лютого 2014 року і по цей день, і кінця-краю їй не видко! Спочатку в АТО загинули двоє доброгостівчан (Михайло Фарима, Андрій Ткачишин), а за два роки повномасштабних бойових дій полягли Петро Осецький (скоро мине рік), Роман Коркішко, Петро Бориславський, а тепер і Олег Гуч.
Тож сумно і водночас правдиво лунали у доброгостівській церкві під час похорону воїна-Героя Олега Гуча слова колядки «Сумний Святий вечір в двадцять третім році»:
«Сумний Святий Вечір в ці Різдвяні свята,
Уся наша Україна могилами вкрита…».
От і на доброгостівському цвинтарі побільшало на одну могилку – місце вічного спочинку Олега Гуча, солдата, котрий впродовж року вірно ніс службу, був вірний військовій присязі та захищав Батьківщину від ворога-окупанта.
Нехай же буде йому пухом доброгостівська земля, а всемилостивий Господь прийме душу раба Божого воїна Олега до Царства Небесного. А від всіх нас, односельчан, Трускавецької громади та всієї України – вічна пам`ять Героєві…