Вісім років тому, в холодний листопадовий день 2016-го страшна звістка прокотилася Трускавцем – не стало Володимира Кушніра. Відійшов до Господа Його вірний слуга, побожний християнин, щирий український патріот, інтелігент та енциклопедист, а ще – Будівничий. Він був будівничим Трускавця в прямому та переносному значеннях, адже окрім спорудження будинків, санаторіїв та інших об’єктів будував українську спільноту, будував та розширяв у людях віру, любов до Вітчизни, ніс світло правди. І наприкінці свого земного шляху він міг чесно повторити вслід за Шевченком: «Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою…»
І ось сьогодні, через 8 років після відходу до Вічності Трускавець вшанував Володимира Кушніра встановленням меморіальної таблиці на стіні будинку, де той проживав (вул. Бориславська, 36). Ініціатива вшанування належить Трускавецькому туристичному кластеру «Раймунд Ярош» та особисто голові цієї ГО Миколі Іванику. Завдяки синові покійного Зіновію таблиця була виготовлена та встановлена, а 12 листопада відбувся чин її освячення, який здійснив отець-декан Петро Івасівка, духовний наставник та хороший приятель світлої пам`яті Володимира Кушніра.
Окрім отця Петра Івасівки багато добрих слів про Володимира Миколайовича сказали люди, які його добре знали і які з ним працювали: Роман Домінко, Ярослав Русенко, Анатолій Медведєв, Ігор Ліщинський, Лев Грицак. Про те, що потрібно шанувати людей, які вносять свій вклад у розвиток Трускавця, сказав і очільник громади Андрій Кульчинський. На завершення події син покійного Зіновій Кушнір щиро подякував всім присутнім за пам`ять про батька.
Кушнір Володимир Миколайович (1929-2016) народився 1 червня 1929 року в селі Товсте Гусятинського району на Тернопільщині. Його батько був закатований влітку 1944 року в Гримайлівській тюрмі. У вересні 1949 року родина Кушнірів (мама Параскевія, сам Володимир Кушнір, його малолітні сестра та брат) була депортована в Сибір (Хабаровський край). На Сибірі Володимир працював вантажником, а згодом кранівником. На його плечах була відповідальність за всю родину, адже мама померла в 1956 році.
В 1958 році після реабілітації – повернення в Україну, конкретно в м. Трускавець.
Після прибуття у Трускавець Володимир Кушнір розпочинає працю на інженерних посадах у будівельно-монтажних управліннях, заочно здобуває вищу будівельну освіту. Йде працювати заступником головного лікаря з питань капітального будівництва санаторію “Прикарпаття” (нині “Ріксос”), а згодом головним інженером Дирекції будівництва об’єктів профспілок курорту Трускавець. Під його керівництвом збудовано санаторії-тисячники “Кристал”, “Алмаз”, “Янтар”, “Рубін”, їдальні “Веселка”, “Берізка”, водолікарню, озокеритолікарню, курортну поліклініку, бювет мінеральних вод, палац культури “Мир”, ряд житлових будинків та інше. Володимир Миколайович у середовищі будівельників та у всій Трускавецькій громаді користувався заслуженим авторитетом висококваліфікованого спеціаліста, вдумливої, виваженої і товариської людини, якій притаманні і творчий підхід до праці, і почуття високої відповідальності чи то за професійну, чи громадську справу.
У 1958-1963 рр. Володимир Кушнір працював інженером у будівельних організаціях Трускавця, в 1963-1971 рр. – заступником головного лікаря з питань капіталнього будівництва санаторію «Прикарпаття», в 1971-1987 рр. – головним інженером дирекції з будівництва курорту Трускавець, з 1987 аж до моменту своєї смерті (2016) – заступником генерального директора санаторію (потім готельно-курортного комплексу) «Карпати». До речі, як зазначив генеральний директор «Карпат» Лев Грицак, в санаторії діє меморіальна кімната, присвячена пам`яті Володимира Кушніра, який зробив дуже багато для будівництва та розвитку цієї оздоровниці.
У громадському житті Володимир Кушнір був активним членом національного відродження, членом Ради Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка, членом НРУ, депутатом Трускавецької міської ради І та ІІ демократичних скликань, ініціатором створення історико-культурного заповідника «Нагуєвичі», автором стежок «Стежка Івана Франка» в Нагуєвичах» та «Зів`яле листя» в м. Трускавці біля ГКК «Карпати», організатором та першим директором Художнього музею Михайла Біласа у м. Трускавці. Автор та співавтор декількох книг та фотоальбомів, невтомний популяризатор української мови, культури, мистецтва.
Володимир Кушнір був закоханий у творчість великого земляка. На його книжкових полицях стояло повне 50-томне зібрання творів Івана Франка. Багато поетичних творів Франка він знав напам’ять. Віддаючи шану Поетові, пан Володимир виступив ініціатором створення історико-культурного заповідника “Нагуєвичі”, став автором “Стежки-дороги Івана Франка в Нагуєвичах”, за що отримав звання лауреата Національної премії України. А ще він був ініціатором і активним учасником спорудження пам’ятників Тарасу Шевченку, Знаку 2000-ліття Різдва Христового, “Христос і самарянка”, реконструкції площі Січових Стрільців, членом авторської групи з будівництва Центру української Християнської культури “Свічадо”, про що сказав отець-декан Петро Івасівка.
Улюбленим девізом Володимира Миколайовича було гуцульське «Жиймо!», яке він любив проголошувати у етно-кафе «Гражда», до спорудження якого він так само причетний, як і до унікального внутрішнього та зовнішнього художнього оформлення санаторію «Карпати».
Володимир Кушнір – лауреат Державної премії України в галузі архітектури за спорудження санаторію «Карпати» (1993), двічі лауреат Національної премії в галузі ландшафтної архітектури і дизайну «Україна квітуча» (2008, 2009).
А попри всі ці регалії він насамперед залишився у нашій пам`яті, тобто пам`яті всіх, хто його знав, як надзвичайно чесна, порядна та щира людина, як інтелігент, котрий ніколи не дозволяв собі підвищити голос на будь-кого, як зразковий патріот та зразковий християнин, переконаний греко-католик, прихожанин церкви не номінальний, а з Божою іскрою, як Наставник, Будівничий, як Великий Українець та Велика Людина. Тож ця меморіальна таблиця, яку сьогодні освятили у Трускавці – це найменше, що можемо зробити для вшанування його величної постаті.
Вічна пам`ять Володимирові Кушніру та Царство Небесне…
Фоторепортаж з події можна переглянути тут.