Лаврись Василь Ярославович
13.04.1976 – 22.04.2025
Позивний “Василь”.
Народився в м.Трускавець.
Солдат, водій-механік 2 відділення БпАК 3 в/ч А1108.
Загинув 22.04.2025 р. під час виконання бойового завдання з артилерійської розвідки в районі н.п. Яблунівка Краматорського району Донецької області.
У Василя Лаврися було безліч причин залишитися в тилу: троє дітей, пенсія за вислугою років, робота за кордоном. Але в кінці лютого 2022 року він залишив роботу за кордоном, повернувся в рідний Трускавець і вже 03 березня добровольцем пішов у 15-ту бригаду артилерійської розвідки «Чорний ліс».
Василь народився 13 квітня 1976 року і був корінним трускавчанином. Навчався у Трускавецькій школі №2, а випускні класи закінчив у школі №3 міста Калуш, що на Франківщині.
Ще змалку мав гостре відчуття справедливості, тому у 1993 році вступив до Національної академії внутрішніх справ у Києві, де вивчав правознавство, диплом спеціаліста отримав 1997 року.
Повернувшись після навчання, працював у Дрогобичі старшим оперуповноваженим у відділі боротьби з економічними злочинами, а потім служив у місцевій податковій поліції, де пропрацював 16 років, вийшовши на пенсію у званні майора.
У бригаді розвідників доброволець із позивним «Василь» служив у званні «солдат» на посаді водія. Разом із побратимами він їздив у найгарячіші точки фронту й три роки був для хлопців надійною опорою.
22 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині, в районі Яблунівки Краматорського району, Василь загинув від удару ворожого дрону.
У нього залишилися дружина Наталя, син Максим, який, як і батько, обрав професію поліцейського, молодші сини Андріан і Матвій, а також сестра Анна, з якою Василь завжди був особливо близький. Втратили сина батьки — Ярослав та Надія.
У 2026 році Василю Лаврисю мало б виповнитися 50. Але він віддав своє життя за свободу України й за те, щоб його рідні могли жити у вільній країні.
Вічна пам`ять Василю Лаврисю та всім воїнам-Героям, котрі віддали життя за Україну…
