Сьогодні, 30 березня 2023 року, Львівська обласна рада проголосила 2023 рік на Львівщині Роком Івана Боберського. Про це повідомив депутат Львівської обласної ради від Дрогобиччини Святослав Стефанків (фракція «Європейська Солідарність»).
Іван Боберський – уродженець села Доброгостів (тепер це Трускавецька міська територіальна громада). Він народився у сім`ї греко-католицького священика 14 серпня 1873, отже відзначатимемо 150-літній ювілей від дня його народження.
Іван Боберський – український педагог, організатор, фундатор, теоретик і практик української національної фізичної культури, випускник Львівського університету, навчався у Відні і Граці, викладач Львівської академічної гімназії, автор назви «Пласт», голова товариства «Сокіл-Батько», скарбник Українських січових стрільців в часи І світової війни, голова відділу військової преси Державного секретаріату ЗУНР, повноважний представник уряду ЗУНР в США і Канаді, редактор часописів «Вісти з Запорожа», «Січові вісти», автор підручників з фізкультури «Забави й гри рухові», «Копаний м’яч», «Значення руханкових товариств», «Нові шляхи до тілесного виховання», «Прорух» та інші. Помер в 1947 році в м. Тржич (тодішня Югославія, тепер Словенія).
Він першим ввів українську термінологію в спорті, яку широко використовували в Західній Україні до 1939 року. Зокрема, запропонував такі терміни, як «сітківка», «відбиванка», «копаний м’яч», «гаківка», «стусан», «кошиківка», «булавка», «лещетарство».
Батько Івана – о. Миколай Боберський, священик, відомий громадський діяч на Бойківщині кінця XIX – початку XX століття, засновник “братств тверезості” і «Руської читальні», дописувач галицьких часописів, підприємець, противник москвофільства.. Мати – Анна Домініка (з дому Козакевич), вчителька за фахом, вела курси для неписьменних.
Ім`я Івана Боберського присвоєно Львівському державному університетові фізичної культури, Дрогобицькій дитячо-юнацькій спортивній школі, Доброгостівській загальноосвітній середній школі І-ІІІ ступеня.
Хоча в Доброгостові Іван Боберський лише народився та прожив перший рік життя (родина його батька-священика постійно переїжджала з парафії на парафію), та доброгостівчани гордяться своїм земляком і навіть подумують над можливістю встановлення йому пам’ятника в рідному селі.