Здається, у Світлий Понеділок, у цей весняний час не має бути місця для суму. Але, на жаль, клята війна триває і продовжує збирати свої чорні жнива. Тож незважаючи на такий світлий та благодатний день у Трускавецькій громаді сум, скорбота та сльози. Адже на місце останнього спочинку ми провели ще одного захисника – Воїна з великої літери, котрий впродовж чотирьох років стояв на захисті нашої Вітчизни від ворожої навали.
Трускавчанин Ігор Петрович Пристай народився 16 травня 1978 року. Тут зростав, тут вчився, тут закохався та одружився, створив сім`ю, працював. Проживав на вулиці Івасюка, закінчив СЗШ №2, після чого продовжив здобувати професійну освіту в Бориславському СПТУ №7 за фахом «Контрольно-вимірювальні прилади». Одружившись, проживав на вулиці Мазепи. Разом з дружиною Надією виховували двох донечок.
Коли ж почалася повномасштабна війна, то Ігор фактично з перших днів пішов служити в ЗСУ – з березня 2022-го. Головний сержант, командир відділення зенітного ракетного взводу військової частини А2582 ніс службу, аж поки смерть не настигла його.
Воїн Ігор Пристай не просто очікував Перемоги, як більшість з нас. Він наближав її своєю щоденною важкою виснажливою працею, своєю службою, ризикуючи життям, приймаючи рішення, радіючи від хороших новин та сумуючи через погані. Він був Людиною з крові і кості, як і кожен Воїн, а змушений був перетворюватися на машину, чіткий безвідмовний механізм. На жаль, машини ламаються, а люди відходять. Захисник Ігор Пристай відійшов до Вічності. Та пам`ять про нього залишиться в наших серцях.
Перехрестя Героїв зустріло трускавчан цвітінням дерев та прохолодним вітерцем. В такий ясний світлий день Ігор назавжди повертався додому, до Трускавця, і на Перехресті Героїв його зустрічали рідні, сусіди, однокласники, друзі представники влади, священники всіх трьох трускавецьких парафій. Після панахиди траурний кортеж попрямував до церкви Покрови Пресвятої Богородиці, де відбувся чин прощання з Воїном.
Особливий чин похорону у час Великодніх свят, коли замість «Вічная пам`ять» співаємо «Христос воскрес!» певною мірою полегшує біль та згладжує сум, адже в цей період по-особливому відчувається Божа любов та надія на краще. Нехай же ця надія на краще здійсниться, і перестануть гинути сини та дочки України.
Як зазначив у надгробній промові отець Тарас Живчин, період Воскресіння Христового закликає нас по-іншому поглянути на смерть – як надію вічного життя, як Перемогу, як майбутнє воскресіння. «Через хрест – до Воскресіння»: ці слова стосуються і нашого захисника Ігоря Пристая, котрий з гідністю проніс свій життєвий хрест і тепер очікує на свою нагороду у Господа.
Вічна пам`ять захисникові Ігореві Пристаю та Царство Небесне, а рідним наші найщиріші співчуття…
