У сьогоднішній сумний та похмурий листопадовий день Трускавецька громада та вся Дрогобиччина на колінах зустріли полеглого Захисника-трускавчанина Романа Андраша. Рік і дев`ять місяців стояв мужній та відважний воїн на захисті рідної Вітчизни, аж поки ворожа куля не обірвала його життя. У скорботі мама та сестра, родина близька та далека, друзі, однокласники, співробітники, побратими, усі, хто знав Романа.
На Перехресті Героїв шестеро священників з Трускавця, Борислава, Станилі та Новошич під проводом отця-декана Петра Івасівки відслужили панахиду за новопреставленим убієнним слугою Божим, воїном Романом Андрашем, а також за воїном Олегом Чверенком з Бориславської громади. Слово Боже виголосив отець Володимир Івасівка, вікарій з церкви святої Анни на Волянці у Бориславі.
Vivere militare est! Жити – це боротися! Ці слова давньоримського філософа-стоїка Луція Аннея Сенеки зі збірника «Моральні листи до Луцілія» отець Володимир взяв за основу своєї проповіді.
Воїни, які віддають своє життя, обрали боротьбу, і їхній вчинок достойний поваги, пошани та підтримки всього суспільства. Але, на жаль, проблема війни чомусь стала проблемою лише самих воїнів та їхніх родин. Навіть підтримати родину в час прибуття тіла чи похорону приходить дуже мало людей. Чому? – запитує отець Володимир Івасівка, і на це питання складно дати відповідь. Дійсно, чому маємо час на все, включно з написанням коментарів чи непотрібної філософії у соцмережах, а на вшанування Героя своєю особистою присутністю часу не маємо?
Після панахиди та проповіді на Перехресті Героїв траурний кортеж вирушив до Трускавця. На Алеї Слави під звуки «Пливе кача» труну з тілом полеглого Романа понесли до центральної частини, де під проводом отця Василя Нестера звершили трикратну молитву «Отче наш» та «Богородице Діво» і заспівали Державний Гімн України. На Алеї Слави традицію прощання з полеглими започатковано два місяці тому.
Згодом катафалк з тілом Героя рушив до найдавнішої святині міста – церкви святого Миколая. Тут у капличці з полеглим воїном-Героєм можна попрощатися сьогодні і завтра.
Світлої пам`яті Андраш Роман Богданович народився 15 грудня 1981 року у Трускавці. Тут проходило його дитинство, тут пішов до школи, тут і працював. Довший час працював у Палаці культури імені Шевченка. Був прекрасною, чуйною, доброзичливою, працьовитою, наполегливою людиною, хорошим сином, братом, сусідом.
У січні 2025 року Романа призвали на військову службу. Ніс він її на посаді стрільця мотопіхотного батальйону в/ч А0998 впродовж року та дев`яти місяців – аж до того сумного і трагічного дня 31 жовтня 2026 року, коли його життя обірвалося внаслідок артилерійського обстрілу ворога. Герой поліг смертю хоробрих біля села Клинове під Краматорськом на Донеччині.
Просимо шановну громаду взяти участь у парастасі та похороні. Парастас сьогодні о 18.30. Похорон завтра, 13 листопада, о 10 годині ранку.
Вічна пам’ять воїнові-Героєві Романові Андрашу і Царство Небесне його душі.
