У сумний п’ятничний день 13 листопада, коли випав перший сніг і зима нагадала про себе, село Модричі та вся Трускавецька громада зустріли «на щиті» воїна-Героя Ігоря Гринаша, та провели його на місце вічного спочинку.
Гринаш Ігор Климович народився 26 березня 1977 року. Створивши сім`ю, з дружиною виховували двох донечок, виношували різноманітні плани та мрії, надіялися у радості та любові прожити довгі роки. Війна перекреслила все.
Ігор був призваний на військову службу 19 липня 2022 року. Служив як старший лейтенант Національної гвардії України (військова частина 3002). Загинув 15 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини поблизу н.п. Новоекономічне Покровського району Донецької області.
Понад рік воїн вважався зниклим безвісти, і рідні надіялися, що може все-таки він живий, може в полоні, може знайдеться, може повернеться. На жаль, чуда не сталося…
Попрощатися з Ігорем прийшло все село. Невеличка церковця не могла вмістити всіх бажаючих, тож багато людей стояло на церковному подвір`ї. Під час парастасу проповідь виголосили два отці. Один з них нагадав історію битви ізраїльтян з амалекитянами, коли Аарон та Хур підтримували руки Мойсея – бо коли лише опускалися руки провідника народу, тоді військо починало знемагати, а ворог тиснув і намагався перемогти. Тому кожен з нас, українців, має підтримувати наших воїнів, щоб сприяти Українській Перемозі.
«Нам давали три дні, тиждень, потім місяць. Всі чекали, що Україна впаде, що Україна зламається і попросить капітуляції. Але Україна вистояла тоді, вистоїть і тепер. Україна бореться і Україна молиться!», – сказав отець-проповідник.
Ігор Гринаш не виїхав за кордон, не робив собі звільнення чи уявні хвороби, не переховувався на горищі. Він пішов служити, усвідомлюючи, що може не повернутися. На жаль, так сталося. Отець-проповідник порадив дружині та дітям ніколи не забувати свого чоловіка та батька, а зі спогадів про нього брати те найкраще, що було в ньому, вчитися у нього любові та вірності.
Воїн-Захисник Ігор Гринаш під час прощання у храмі навіки попрощався не лише з дружиною та донечками, а й з братами та сестрами, з племінниками, у тому числі з племінником Олександром, котрий несе службу в ЗСУ, з побратимами, друзями, родиною, з односельчанами і всіма, хто його знав.
Далі траурна колона вирушила до Трускавця, де на Алеї Слави прозвучав Державний Гімн України, а потім – на цвинтар, на місце вічного спочинку.
Вічна пам’ять і слава полеглому воїну Ігореві Гринашу та всім Українським Героям, котрі віддали життя за рідну Вітчизну! Царство йому небесне!
А рідним Ігоря наші найщиріші співчуття. Нехай Господь Бог кріпить вас та обдаровує Своїми ласками і благодатями…
