Степан Івасівка – за успіхи в галузі курортології і за значний внесок в розвиток курорту Трускавця (рішення сесії N99 від 30.12.2002 р.)
Івасівка Степан Васильович (1943-2018).
Народився 22 вересня 1943 р. у Трускавці.
Упродовж 1956-60 рр. навчався у Дрогобицькому технікумі нафти і газу, працював на посаді лаборанта. 1961-64 рр. – служба в армії.
Вступив до Львівського медичного інституту. Ще студентом займався у науковому гуртку патофізіології під керівництвом онколога доцента А. І. Потопальського. Перша наукова публікація за його участю з’явилася вже на ІV курсі.
Будучи студентом останнього курсу, Степан Івасівка приступив до роботи у Централізованій науково-дослідній лабораторії інституту, в якій, не вступаючи у КПРС, пройшов через усі посадові щаблі – лаборанта (1970-71 рр.), старшого лаборанта (1971-72 рр.), молодшого наукового співробітника (1972-75 рр.), старшого наукового співробітника (1975-76 рр.), заступника керівника (1976 р.), очоливши її у 1977 році. Першим вагомим здобутком став захист у 1974 році кандидатської дисертації «Характеристика процесу регресії експериментальних пухлин під дією тіофасфамідних похідних алкалоїдів берберину і сангвінарину». У листопаді 1977 року С. Івасівка, не змінюючи місця праці, розпочав свою 25-річну наукову діяльність в системі АН України, що стало можливим внаслідок інкорпорації його лабораторії до Інституту генетики, а з грудня 1979 року – до Інституту біохімії. В 1982 р. ним була оформлена докторська дисертація з онкології, проте захищати її докторант не став на знак протесту проти відмови ВАКу у видачі диплома його вчителю А.І. Потопальському, майбутньому “батьку” знаменитого протиракового препарату “Україна”.
Матеріали дисертації були покладені в основу монографії (спільно з Л.І. Петличною) “Модифікація алкалоїдів берберину” (1982) та “Барбарис та його препарати в біології та медицині” (1989), випущених у світ видавництвом “Наукова думка”.
У лютому 1982 р. С. Івасівка повертається до своїх витоків, щоб на посаді старшого наукового співробітника щойно створеного відділу з вивчення механізмів фізіологічної дії мінеральних вод вступити у 23-річний період роботи в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця. Розпочавши, по суті, із чистого аркуша, він за кілька років здобуває визнання провідних бальнеологів СРСР, а в грудні 1990 р. очолює лабораторію експериментальної бальнеології, реорганізовану із відділу.
В 1989 р. виходить колективна монографія “Фізіологічні основи лікувальної дії води “Нафтусі”, а в 1997 р. – власна монографія “Біологічно активні речовини води Нафтусі, їхня генеза та механізми фізіологічної дії”, відзначені премією ім. О.О. Богомольця НАН. Монографія написана на основі матеріалів докторської дисертації, захищеної у 1994 р. в УкрНДІ медичної реабілітації, курортології і фізіотерапії.
Незадовго перед захистом С. Івасівка погодився на неодноразові прохання адміністрації ЗАТ “Трускавецькурорт” очолити за сумісництвом гідрогеологічну режимно-експлуатаційну станцію, у будівлі якої розміщений відділ експериментальної бальнеології. Не пориваючи із науковою роботою, йому вдалося перетворити станцію на найкращу серед аналогічних на теренах СНД, про що було заявлено учасниками у міжнародної ювілейної конференції гідрогеологів (1997 р.) Завдяки унікальному поєднанню геологічної і медичної освіти та наполегливій цілеспрямованій праці професор Івасівка С.В. зумів підняти моніторинг і експлуатацію родовища Нафтусі на рівень академічної науки, відновивши цим її первинну бальнеоактивість.
1999 р. вийшло одразу дві монографії: “Природа бальнеочинників води «Нафтуся» і суть її лікувально-профілактичної дії” та “Курортна реабілітація потерпілих від чорнобильської катастрофи”, в 2000 р. – монографія “Біоактивна вода «Нафтуся» і шлунок”. Цей доробок відзначено премією ім. Т. Торосевича в галузі бальнеології, заснованою ЗАТ “Трускавецькурорт” у 2001 р. Недавно побачила світ монографія “Фізіологічні активності сечової кислоти та її роль в механізмі дії води Нафтусі”.
Неоціненною заслугою проф. Івасівки С.В. перед бальнеологією є заснування ним у 1998 р. і редагування впродовж 2 років “Українського бальнеологічного журналу”, ідейним наступником якого у 1999 р. став часопис “Медична гідрологія та реабілітація”. Ним була здійснена піонерська поїздка у Париж, наслідком якої став прийом України у члени Міжнародної федерації термалізму і кліматології. Велику увагу проф. Івасівка С.В. приділяє підготовці наукових кадрів. Окрім редагування журналу “Медична гідрологія та реабілітація”, він – член редколегії львівського часопису “Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія”. Впродовж 1995-98 рр. професор входив до складу спеціалізованої вченої ради при УкрНДІ медичної реабілітації, курортології і фізіотерапії, з 1999 р. до теперішнього часу – член медичної вченої ради при ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”.
Виступав офіційним опонентом низки кандидатських та докторських дисертацій. Під його безпосереднім керівництвом захищено 2 кандидатські дисертації співробітниками відділу та 4 – лікарями курорту Трускавець. В 1993 році захистив докторську дисертацію його учень І. С. Флюнт – керівник науково-виробничої групи клінічної бальнеології і фітотерапії, створеної при відділі у 1998 р. Недавно трускавецька наукова школа бальнеології поповнилася ще одним доктором – Б. І. Аксентійчуком.
Упродовж 1994-96 рр. очолював кафедру патофізіології Дрогобицького вільного медичного інституту ім. Ю. Котермака, отримав звання професора. Професор Івасівка С.В. – член Ради Асоціації учених м. Трускавця. Упродовж 1999-2003 р.р. очолював правління ЗАТ “Трускавецький валеологічний інноваційний центр”.
У травні 2004 року за вагомий внесок у розвиток вітчизняної та світової фізіологічної науки та з нагоди 70-річчя заснування Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця професора С.В. Івасівку нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України з врученням пам’ятного знака.
Помер Степан Івасівка 4 липня 2018 року.
Рішенням сесії N99 від 30.12.2002 р. присвоєно звання “Почесний громадянин міста-курорту Трускавця”.