Рівно рік тому, 17 червня 2025 року, загинули двоє воїнів-Захисників з Трускавця: Василь Герич і Андрій Доброновський. Згадаймо покійних Героїв у річницю смерті.
Герич Василь Петрович народився 25 липня 1988 року у селі Майдан Дрогобицького району Львівської області. Василько, а саме так завжди кликали його рідні, був найстаршою дитиною у сім’ї, в нього залишився ще братик та троє сестер.
В 1995 році Василь пішов до 1-го класу місцевої початкової школи. У 1998 році він перейшов вчитися до Рибницької ЗЗСО першого та другого ступенів, яка знаходилась в сусідньому селі Рибник, де навчався з п’ятого по дев’ятий класи. В школі він завжди був веселим,активним учнем, брав безпосередню участь у культурно-освітньому житті як школи, так і свого села.
У 2005 році, закінчивши 11 клас Бориславської санаторної школи, пішов навчатись до Вищого професійного училища №19 у м. Дрогобич, де здобув освіту бармена-офіціанта. Рік працював у Східниці за професією. Люди, з якими він працював, любили та поважали Василя.
В 2007 році Герой був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. Після закінчення служби в армії в 2008 році він повернувся додому старшим солдатом та командиром відділення ППЗ. Вже в той час Василь зарекомендував себе відповідальною,сумлінною, справедливою людиною з організаційними та лідерськими якостями.
В 2009 році Василь одружився та створив чудову сім’ю. З дружиною Іванною вони встигли прожити лише шістнадцять щасливих років разом, у них росте чудова донечка Каролінка, якій тепер 13 років. Він гідно жив, був щасливим, працював, старався бути найкращим для своєї сім’ї, і він таким був. Та коли почалось повномасштабне вторгнення і війна прийшла і в наш дім, Василь став на захист нашої країни. Починаючи з 10 березня 2022 року Василь служив водієм та електриком в 1-му інженерному батальйоні 703-ї окремої бригади підтримки військового з’єднання інженерних військ ЗСУ.
Він служив гідно, чесно, відважно та… 17 червня 2025 року на своєму 36-му році життя (до його 37-ліття залишився місяць!), під час виконання бойового завдання в районі н.п. Разіне поблизу м. Покровськ Донецької області отримавши дуже важкі поранення, Василь загинув, захищаючи усіх нас!
Він був дуже люблячою дитиною для батьків, чудовим і добрим братиком та найкращим батьком для своєї донечки, і найкращим чоловіком для своєї дружини.
На Меморіалі Героїв на сайті Трускавецької міської ради вміщені спогади про Василя Герича від дружини та брата, які неможливо читати без сліз.
Василя завжди пам’ятатимуть рідні, близькі, друзі, побратими, всі, хто його знав! Поховали Героя в рідному селі Майдан після прощання у церкві св. Миколая м. Трускавця.
Доброновський Андрій Володимирович народився 22 лютого 1994 року у Трускавці. Був єдиним сином у своєї мами, котра виховувала Андрія самостійно. Після закінчення СЗШ №3 опанував професію автослюсаря. Працював у Державній службі з надзвичайних ситуацій (ДСНС, гірничо-рятувальний загін).
Андрій проживав з дружиною та дітьми у Трускавці. На військову службу був призваний 20 квітня 2024 року Золочівським РТЦК. Мав позивний “Добрий” – і через прізвище, і через склад характеру, бо був дійсно добрим та життєрадісним.
Помічник гранатометника 2 відділення 3 стрілецького взводу стрілецької роти 5 стрілецького батальйону в/ч 3002 Андрій Доброновський загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Гродівка Покровського району Донецької області 17 червня 2025 року. Йому виповнився всього лише 31 рік, і саме таким молодим Герой залишиться в нашій пам’яті.
Тривалий час Андрій вважався зниклим безвісти, але згодом експертиза підтвердила – Герой загинув. Похорон Андрія Доброновського пройшов 4 квітня 2026 року.
Андрій Доброновський назавжди залишиться в пам`яті мами, дружини, дітей, побратимів, друзів, однокласників, усіх, хто знав полеглого Героя.
Вічна пам`ять воїнам-Героям Василеві Геричу, Андрієві Доброновському та всім, хто поліг за волю та незалежність України. Пам`ятаємо наших Героїв!
