Народний художник України, митець-трускавчанин Михайло Білас (1924-2016) відомий світові насамперед як геніальний майстер текстилю, гобеленів. Але творчість його була багатогранною: ляльки, малюнки, вишиванки. Серед маловідомих граней творчості – пастельна графіка М. Біласа, яку відкриваємо для широкої публіки завдяки реалізації грантової програми, яку підтримав Український культурний фонд. @ucf.ua
Кожен, хто хоч раз працював із пастеллю, знає, яка вона жива та вразлива. Один необережний дотик – і магія кольору зникає. Саме тому оцифрування серії пастельних робіт Біласа було важливим кроком на шляху збереження цих робіт Михайла Біласа. Після «одягання» картин у рами та їхнього забезпечення (професійне оформлення з паспарту, що створює необхідний повітряний простір між малюнком і склом, захищаючи пігмент від осипання та вологи) можна говорити про те, що основна маса роботи зі збереження пастелей вже виконана.
Сьогодні, у п’ятницю, 25 вересня, в художньому музеї Михайла Біласа відбулося урочисте відкриття фінальної виставки авторських пастелей славетного митця. А водночас і презентація культурно-просвітницького проєкту «Етнокод Михайла Біласа: Пастель», який спрямований на збереження, дослідження та цифрову популяризацію цієї вразливої частини спадщини видатного українського митця.
Під час заходу, який вела директорка музею Олена Білас-Березова, лунали слова подяки на адресу Українського Культурного фонду (УКФ) – інституції, завдяки якій чимало перлин української культури були збережені, відновлені, відкриті світові.
Виступили міський голова Трускавця Андрій Кульчинський та чимало експертів, котрі говорили про Біласа: науковці, музейники, філологи, митці тощо. Був презентований каталог пастелей, виданий нещодавно. А завершився захід оглядом пастелей Біласа на ІІІ поверсі музею.
Проєкт ще триватиме у жовтні, передбачені майстер-класи, семінари та інші заходи, про які повідомлятимемо додатково.
Михайло Білас свої останні пастелі намалював за місяць до своєї смерті – у грудні 2015 року, тобто у віці 91 рік. Вони теж є на виставці в музеї, як і перші пастелі з 1960-х років, котрі були основою для майбутніх гобеленів. Тоді Біласу було трішки поза 30. Отак на цій виставці – практично все свідоме, патріотичне, мистецьке життя Біласа – Великого Художника, Великого Трускавчанина, Великої Людини, котру ми любимо, шануємо, пам’ятаємо і котрою пишаємося!
Фоторепортаж можна переглянути тут.
