Герич Василь Петрович народився 25 липня 1988 року у селі Майдан Дрогобицького району Львівської області.Народився Герой у сім’ї Герича Петра Олексійовича та Герич Наталії Михайлівни.
Василько, а саме так завжди кликали його рідні, був найстаршою дитиною у сім’ї, в нього залишився ще братик та троє сестер.
В 1995 році Василь пішов до 1-го класу місцевої початкової школи. У 1998 році він перейшов вчитися до Рибницької ЗЗСО першого та другого ступенів, яка знаходилась в сусідньому селі Рибник, де навчався з п’ятого по дев’ятий класи. В школі він завжди був веселим,активним учнем, брав безпосередню участь у культурно-освітньому житті як школи, так і свого села.
У 2005 році, закінчивши 11 клас Бориславської санаторної школи, пішов навчатись до Вищого професійного училища №19 у м. Дрогобич, де здобув освіту бармена-офіціанта. Рік працював у Східниці за професією. Люди, з якими він працював, любили та поважали Василя.
В 2007 році Герой був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. Після закінчення служби в армії в 2008 році він повернувся додому старшим солдатом та командиром відділення ППЗ. Вже в той час Василь зарекомендував себе відповідальною,сумлінною, справедливою людиною з організаційними та лідерськими якостями.
В 2009 році Василь одружився та створив чудову сім’ю. З дружиною Іванною вони встигли прожити лише шістнадцять щасливих років разом, у них росте чудова донечка Каролінка, якій тепер 13 років. Він гідно жив, був щасливим, працював, старався бути найкращим для своєї сім’ї, і він таким був. Та коли почалось повномасштабне вторгнення і війна прийшла і в наш дім, Василь став на захист нашої країни. Починаючи з 10 березня 2022 року Василь служив водієм та електриком в 1-му інженерному батальйоні 703-ї окремої бригади підтримки військового з’єднання інженерних військ ЗСУ.
Він служив гідно, чесно, відважно та… 17 червня 2025 року на своєму 36-му році життя (до його 37-ліття залишився місяць!), під час виконання бойового завдання в районі н.п.Разіне поблизу м. Покровськ Донецької області отримавши дуже важкі поранення, Василь загинув, захищаючи усіх нас!
Він був дуже люблячою дитиною для батьків, чудовим і добрим братиком та найкращим батьком для своєї донечки, і найкращим чоловіком для своєї дружини.
Йому було лише 36, ще б жити і жити, та війна не обирає, вона забирає найкращих.
Його будуть пам’ятати рідні, близькі, друзі, побратими, ті, кому він подарував не один день народження!
Герої не вмирають! Тепер він навіки наш Ангел на небесах!
НАГОРОДИ ГЕРОЯ.
17 листопада Василь Герич був нагороджений відзнакою Міністра оборони України Рустема Умєрова за поранення, яке отримав у боях на Запорізькому напрямку.
02.11.2023р. Був нагороджений медаллю “За відвагу та честь”, згідно наказу№417 від 02.11.2023р. за представленням командувача ОСУВ ”Таврія”.
СПОГАДИ ДРУЖИНИ.
Мій чоловік – це найпрекрасніший дарунок від Бога. Моє безмежне кохання, мій захист, опора, підтримка, мої крила! Василько завжди випромінював доброту, щирість, посмішка не сходила з його обличчя. Був справжнім чоловіком, мужнім, хоробрим, відважним і справедливим. Жодного разу не поскаржився, що йому важко, а навпаки заспокоював і підтримував. Його слова: “Іваночко, все буде добре”- заспокоювали душу. Хоча, насправді, знаходився в найгарячіших точках фронту, та завжди тримав нас з донькою далеко від свого справжнього життя. Постійно хвилювався за сім’ю більше, ніж за себе.
Без перебільшення, дуже любив нас із донечкою, дуже оберігав і дбав про своїх дівчаток.Було багато мрій, багато планів, багато розмов про майбутнє щасливе життя після Перемоги.
Я досі чекаю його у відпустку, серце не може прийняти, розум відмовляється вірити в те, що Його нема…
Я буду кохати тебе вічно!
Мій Герой!
Ти завжди у моєму серці!
СПОГАДИ РІДНОГО БРАТА.
Мій дорогий братику! Ти був справжнім героєм, і я безмежно пишаюся тобою. Твоя мужність та відданість країні надихають мене і багатьох-багатьох інших.
Я завжди захоплювався твоєю добротою, рішучістю, оптимізмом. Ти був прикладом для нас усіх.
Пам’ятаю, як ми разом ходили до школи, проводили юні роки, допомагали батькам, вчилися в одному закладі, підтримували брат брата. Ці всі роки я завжди буду зберігати у своєму серці.
Ти завжди казав: ”Братику, в мене все добре! Я вірю, що ми з тобою зможемо побудувати краще майбутнє!”
Ти завжди будеш жити у наших серцях! Я люблю Тебе, братику! Ти завжди будеш моїм Героєм!
Вічний Тобі спокій!
