Слопак Андрій Петрович

Слопак Андрій Петрович

16.08.1991-04.07.2023

Народився у Трускавці.

Сапер 3-го взводу керованого мінування роти загороджень інженерно-саперного батальйону в/ч А 3817, 703 окремий полк. Отримав важке поранення на Оріхівському напрямку біля с. Мала Токмачка (Запорізька обл.) і помер у одній із київських лікарень.

Народився 16.08.1991 р. у  м. Трускавець. Навчався у НВК “СЗШ №2-гімназія”, яку закінчив в 2009 році. В шкільні роки Андрій займався вільною боротьбою, перемагав неодноразово на змагання де займав перші місця, але через травму коліна припинив заняття спортом.

Був призваний на строкову службу 18.05.2010р. яку проходив до 21.04.2011р. В подальшому  Андрій поїхав працювати за кордон де працював пів року. Воювати за Україну Андрій вперше пішов ще у 2014 році 7 серпня. Брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області. Був в таких точках як колишній Артемівськ, Старобільськ, Дебальцево, Олексіївка та інші 15.09.15   демобілізований.

З  14.11.2016р по 13.02.2019р. працював в  Дрогобицькому районному відділі Управління поліції охорони Львівської області. Під час роботи навчався  в Рівненському професійному училищі Департаменту поліції охорони. З 20.09.2021 по 17.12.2021  працював монтажником металоконструкцій в компанії JML. Деякий час працював водієм. Також Андрій виконував фасадні роботи в Ірпені та Бучі, які на жаль зруйнували вороги.

У 2022 році, не чекаючи повістки, сам повернувся до частини в якій служив. Служив у частині А 3817, 703 окремий полк, сапер 3-го взводу керованого мінування роти загороджень інженерно-саперного батальйону. Його підрозділ виконував завдання в зоні бойових дій: мінування на лінії зіткнення та розмінування звільнених територій. Перебував у районі н.п. Славгород, Дніпропетровської обл. район  н.п. Купріянівка, районі н.п. Омельник, районі н.п. Новоданилівка, районі н.п. Мала Токмачка, районі н.п. Комишуваха, районі н.п. Зарічне, районі н.п. Успенівка, район н.п. Гуляйполе Запорізької обл., районі н.п. Времівка, районі н.п. Олексіївка Донецької обл. Також Херсонський напрямок, Житомир і Чорнобиль.

В молодого чоловіка було багато хобі, колекціонування монет, риболовля, займався бігом, любив футбол і волейбол. Також захоплювався пошуком монет та старовинних предметів за допомогою металошукача. Любив подорожувати зі своєю сім’єю і прогулянки природою.

Одружився Андрій 13 травня 2021р., але в стосунках з дружиною Мартою були більш як десять років.  Згодом 26 серпня 2021р. в сім’ї народився син Тимофій. Понад усе Андрій любив свою сім’ю, старався зробити все для того, щоб його близькі та рідні були щасливі.

Андрій завжди був позитивною і радісною людиною, його усмішка заряджала всіх навколо, завжди був відкритий та чесний у спілкуванні, душа компанії. Готовий завжди допомогти і підтримати  тих хто потребує допомоги. Андрій був хоробрим, відважним, волелюбним, щирим. Був люблячим чоловіком, дбайливим батьком, добрим сином, надійним побратимом, вірним другом. Він піклувався про безпритульних тварин. Андрій завжди вірив в перемогу України, ніколи не здавався і йшов вперед…Його улюблена фраза була:”Хто як не ми .. “. Це Герой який відав найголовніше – своє життя…

Після важкого поранення 8 червня, яке отримав на Оріхівському напрямку біля с. Мала Токмачка (Запорізька область) перебував на лікуванні у важкому стані, помер 4 липня в одній із Київських лікарень. У Андрія залишився син Тимофій, дружина Марта батьки, рідні, друзі та побратими. Поховали захисника у селі Кобло Самбірського району, де він народисвя.

Посмертно Слопак Андрій Петрович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

“Мій чоловік-найкраща людина яку я знала. Його доброта, щирість, мужність, сила духу підкорили мене. Війна забрала  саме найдорожче, мою любов, мою підтримку, мою силу і опору. Він так сильно любив сина, мріяв навчити його рибалити, їздити на велосипеді, так хотів щоб дитина не відчула війни. Чекав так зустрічі з нами. Наш синочок Тимофій просить його відпустити політати до тата в небо, вечорами син дивиться в небо бо знає що його тато там збирає для нього зірочки, щоб він був щасливий. Він мріяв ще про донечку, в нас було стільки мрій і планів, він хотів жити, мріяв про власну ферму, ставки. Андрій завжди казав що знає свою роботу, що зробить все щоб ми спали спокійно. Він ніколи не жалівся що йому важко,а навпаки підтримував, переконував що все буде добре. Я досі не можу повірити що він не повернеться. Я завжди пишалась, і буду пишатись ним”, – поділилась дружина Марта.

“Мій брат Андрій ще з дитинства ніколи не шукав визнання чи слави, але його поступки говорили самі за себе. Він дуже багато мріяв, будував плани на життя і вірив у щасливе майбутнє. Він був людиною з сонячною посмішкою та веселим настроєм. Від нього завжди віяло доброзичливістю, турботою і готовністю завжди прийти на допомогу. Його оптимізм і героїзм завжди надихав. Для нього ніколи не було нічого не можливого. Він ніколи не втрачав надії. Його відданість та самопожертва були безмежними, та на жаль сам вберегтися не не зміг. Наші серця і душі спустошені та вже ніколи не віднайдуть спокою. Ти був, є, і будеш найкращим Братом на світі.  Вічна і світла тобі пам’ять!”, – пригадує сестра Ірина.

“Андрій був справжнім українським козаком: сильним, гордим, мужнім, ніколи нічого не боявся, мав свої принципи та переконання яких дотримувався і яким завжди був вірний.
Андрій був справжньою людиною: любив життя, вмів мріяти, ставив собі цілі та завжди їх досягав, завжди був усміхнений, добрий, щирий, справжній. Він вмів любити та пробачати, був справжнім другом, надійним та люблячим чоловіком для Марти. Понад усе любив свого синочка Тимофійчика та свою сім’ю.
Андрій знав, що війна просто так не закінчиться і щоб зберегти Україну та її мову за неї потрібно воювати. Андрій пішов на війну, щоб війна не прийшла в наші домівки, щоб наші діти росли без війни.
Андрій Слопак – Герой України,  Герой нашого часу,  наш Герой.
P.S. Ти назавжди залишишся в моїх думках та моєму серці.
Дякую тобі!!!”, – З любов’ю, кума Юля.

“Знав Андрія ще з 14-го року, з періоду АТО, разом брали участь у стримуванні ворога, він був хорошим другом та побратимом… Разом ми виконували безліч бойових завдань і під час повномасштабного вторгнення, Андрій став на захист батьківщини тому, що любив свій рідний край, дуже любив свою сім’ю: дружину, синочка, батьків та родичів… Він був мрійником, мріяв про мирне та щасливе життя після закінчення війни, будував різні плани… Розуміючи, що за його плечима знаходиться його дім та сім’я, знав всю важливість виконання завдань, ніколи не боявся, був відповідальним, розсудливим та стриманим, у будь-якій  ситуації завжди можна було розраховувати на його підтримку! Андрій був хороший сім’янин, друг та побратим… Вічна слава Герою України!!!”, – розповів побратим Роман.

“Андрій прекрасна людина як у побуті, так і при виконанні завдань. На задачах являвся невід’ємною частиною команди, приймав рішення, володів ситуацією , знав що він зараз повинен робити і як, готовий працювати від ранку і до самої ночі. Футбол, рибалка, біг, тільки активний відпочинок пріоритет Андрія. Хороший сім’янин, як тільки з’являлася можливість вийти на зв’язок найперший дзвонив рідним, щоб порадувати про чергову виконану задачу, а найприємніше що вже їде в безпечну зону. Совісний і людяний чоловік, завжди протягував руку допомоги сусідці похилого віку яка жила сама. Зимою дровами та по можливості добром з волонтерських підгонів. Ми співчуваємо  вашій втраті. Батька, Чоловіка, Сина….
А для нас побратима, бойового воїна і просто прекрасної людини”, – згадує побратим Ярослав.
“Під час виконання бойових завдань разом з Андрієм, він проявив себе з кращої сторони і є зразком для інших. Андрій завжди ставився до виконання завдань відповідально,  з розумінням і проявляв ініціативу. Разом ми пройшли не легкий шлях,  здійснювали як і мінування, так і розмінування в Донецькій та Запорізькій області,  усі поставлені завдання були виконані не зважаючи на ризики які нам зустрічалися.  Маючи досвід АТО Андрій в саперній справі був фахівцем тому не раз давав поради щодо виконання задач,  які дійсно були впливовими. Виконуючи завдання я завжди міг на нього покластись тому, що я знав, що він не підведе. Де ми тільки не були чи під обстрілами, чи в близькій дистанції з ворогом,  Андрій завжди був сконцентрованим на виконанні поставленого завдання і сам підтримував та допомагав своїм побратимам.”- розповів побратим і командир групи Володимир.

“Андрій був хорошим побратимом оскільки він був старшим і з більшим досвідом ,для мене був як наставник і навчив мене багато чого по роботі та просто по житті. Андрій був просто хорошою людиною яка була готова зажди допомогти “, – згадує побратим Олександр.

“За час спільного проходження служби з Андрієм, було багато приємних моментів від звичайних тренувань до виконання бойового завдання. Андрій був сильною та хороброю людиною, який завжди та на кожному виїзді проявляв вміння та навички, і був Прикладом для багатьох побратимів!
На відпочинку Андрій любив розказати про свого синочка, чого він нового навчився та що він поробляє поки батько захищає свій дім та батьківщину. Також в Андрія було хобі , колекціонування монет він також обожнював показати та розказати щось про нову монету, одного разу Андрій подарував мені одну монету і тепер ця монета завжди мені нагадує про Андрія та нагадує що таке мужність, хоробрість  та відданість.
Вічна Пам’ять та Повага!!! “,- поділився побратим Максим.

“Ми знаємо Андрія більш як 10 років. Такої щирої, доброї, життєрадісної людини я не зустрічала. Він так любив життя і скільки ще мав планів. А як він обожнював свого маленького синочка Тимофійка, який так нам нагадує свого батька. Ми могли годинами розмовляти про все на світі і на кожну тему він мав що сказати. Усі, хто знав Андрія, скаже, що він був людина з великої букви. Ніколи не сидів без діла. Був опорою для своїх рідних. Він завжди приходив на допомогу, коли це було потрібно. Я вдячна йому що був у нашому житті. Ми пишаємось ним. Він відав найцінніше, що мав-ЖИТТЯ!!!Сьогодні, завтра та усе життя ми пам’ятаємо, любимо і сумуємо. Тебе ніколи й нікому не забути. Вічна пам’ять тобі Герою України!”, -розповіли кум Роман і його дружина Наталя.
“Наша дружба між Андрієм дарувала мені радість спілкування яка завжди підтримувала та розділяла з нами найважливіші моменти. В житті не одноразово траплялися важкі моменти в яких завжди підставляв своє плече допомоги. Думки про тебе викликають тільки посмішку, бо його позитив і жарти завжди були доречними. Назавжди залишайтеся в моїй пам’яті добрим, чесним, відповідальний, справедливий, відданий, працьовитий, щедрий, надійний, володів лідерськими якостями, наполегливий, ініціативний. Герої не вмирають !!!”, – поділився друг Андрій.

“На сам перед хотів би сказати що Андрій був хорошим другом який ніколи не лишав у біді, допомагав чим міг. Він ніколи не забував зайти, подзвонити спитати як справи, як діти, завжди коли він був з нами було весело, вмів підколоти. Андрій був людиною з великим серцем і доброю душею. Якого нам не вистачає.
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!”, –  розповів друг Микола.
“Андрюха, друже, в пам’яті моїй ти впевнений, міцний, життєрадісний пацан, щирий і веселий вірний друг. Ми пройшли з тобою разом чимало пригод, радісних подій та труднощів життєвих. Найкращий  друже мій, спочивай з миром, брате!!! Герою Слава!!!”, – друг Руслан.

Вічна пам`ять  Андрію Слопаку та всім воїнам-Героям, котрі віддали життя за Україну…

Перейти до вмісту