Василь Білас та Дмитро Данилишин – українські герої, Почесні громадяни м. Трускавця, котрі 90 років тому загинули мученицькою смертю. Василь Білас на момент страти мав 21 рік, його дядько Дмитро Данилишин – 25 років. Останніми їхніми словами перед стратою були «Хай живе вільна Україна!» та «Як жаль, що не можу ще раз вмерти за Україну!». Обидва – боївкарі ОУН, учасники підпілля та націоналістичних акцій, спрямованих проти пацифікації українців в умовах окупації Східної Галичини Польщею в 1920-1930-х рр.
Щорічно в день страти Біласа та Данилишина (23 грудня) у Трускавці, де вони народилися та проживали, і у Львові, де їх судили та стратили, проводять акції пам`яті. Цьогоріч така акція пройшла в музеї історії міста (директорка Галина Коваль) за участю учнів 9-Б класу НВК «СЗШ №2-гімназія» м. Трускавця (класний керівник Світлана Грицків).
Про життєвий шлях та шлях боротьби наших трускавецьких Героїв розповіли дітям наукові працівниці музею Ольга Борисович та Марія Курищук. Музей володіє унікальними портретами Біласа та Данилишина, з яких можна відчитати риси обличчя, повторені в нащадках їхніх родичів. В пам’ять про видатних предків школярі виконали гімн ОУН «Зродились ми великої години!».
Після цього бібліотекарка УРБАН-бібліотеки м. Трускавця Івеліна Грицило провела майстер-клас з виготовлення ялинкової стрічки. Діти зложили її до підніжжя пам’ятного знаку, котрий в честь Біласа та Данилишина було споруджено у Трускавці в 1990-х рр. До слова, на родинних обійстях Героїв, на місці хат, де вони народилися, встановлені пам’ятні камені з таблицями, котрі нагадують мешканцям нашої громади та гостям про славних Героїв І пол. ХХ ст. Знаходяться ці меморіальні камені на вулицях Біласа та Данилишиних.
Директорка музею Галина Коваль провела паралелі між боротьбою Біласа і Данилишина та сучасною боротьбою наших захисників з московським окупантом. На завершення акції всі присутні звершили спільну молитву.