Сьогодні свято Покрови та День Захисників та Захисниць України. Для Орова це особливе свято, адже з давніх-давен на Покрови село відзначає свій храмовий (престольний) празник. Багато орівських хлопців та чоловіків несуть службу в ЗСУ, отже, День Захисника тут також відзначають належно, як і у всій Україні.
Але сьогодні в Орові дуже сумний день. Адже не з перемогою, не живий та радісний, не з посмішкою чи подарунками повертається один з синів Орова – Ігор Стрончак. Він повертається «на щиті», адже загинув за Україну.
Рік тому, 19 серпня 2025 року, з Ігорем було втрачено зв’язок. До останнього рідні та вся сільська громада надіялися, молилися, чекали. Та ідентифікація тіл загиблих воїнів підтвердила – Ігор вже ніколи не повернеться живим, він вбитий ворогом-м*скалем.
Стрончак Ігор Ярославович народився в Орові 22 лютого 1979 року у хорошій, патріотичній, дружній багатодітній сім`ї. Ігоря в селі і поза його межами любили, поважали, з ним радилися, до його слів дослухалися.
Був надзвичайно спокійним, стриманим, виваженим хлопцем, а потім чоловіком. А ще роботящим – на початок повномасштабної війни перебував за кордоном, на заробітках. Повернувся додому та приєднався до лав ЗСУ, куди трохи раніше був мобілізований його рідний брат.
Ігор міг залишитися за кордоном, проте повернувся та пішов служити, виконуючи свій громадянський обов`язок. Пішов захищати рідних та друзів, рідне село Орів, Львівщину, Україну, а зрештою і весь цивілізований світ від варварства та дикунства, від брехні та злоби, які несе проклята московія. І загинув більше року тому, у серпні 2025-го.
Його портрет разом з портретами інших чотирьох Захисників висів на стіні орівської церкви Покрови – на Стіні Надії. Кажуть, надія вмирає останньою. Та чи вмерла вона в момент сповіщення про смерть Ігоря? Ні! Ми віримо, що душа Ігоря знайшла спочинок у Небесному Царстві, де нема ні болю, ні страждань, ні смутку. Де нема брехні, де ти не відчуваєш голоду, холоду, нестачі, проблем. А тіло віддаємо землі, з якої всі ми постали, адже «прах єси, і в прах повернешся», пише в Біблії. Тож тіло покоїтиметься на горбку Орівського цвинтаря, неподалік могил інших полеглих Героїв-орівчан, неподалік могил предків-пращурів Ігоря, котрі вже давніше відійшли до Вічності.
На Перехресті Героїв катафалк з домовиною зустрічали не лише родина Ігоря, представники влади Трускавця та Дрогобицького району. Зустрічали його чисельні односельчани з Орова, котрі прибули автобусом, щоб вшанувати таким чином полеглого Героя у його подвійне свято – Захисника, яким він був, і Покрови, яку особливо шанував.
Після спільної молитви та спільного виконання Державного Гімну України траурний кортеж рушив практично через всі села нашої громади та місто Трускавець, а люди на узбіччях доріг теж віддавали шану Ігореві, котрий навіки повертається до рідного Орова.
Ще сьогодні, 1 жовтня, о 19.30 в рідній домівці Ігоря Стрончака проведуть чин парастасу за ним. Похорон – завтра, 2 жовтня, о 12.00.
Нехай Господь прийме та упокоїть душу слуги свого Ігоря, нашого Захисника, друга, брата, сусіда, односельчанина, побратима, Героя України, на місці світлому та місці спокійному і дарує йому Царство Небесне!
