Вшановувати полеглих українських Героїв маємо не лише на цвинтарях та Алеях Слави. Не лише в дописах на офіційних сайтах і сторінках рідних та знайомих. Подібно як молитва є доречною в кожному місці, так і вшанування українських Героїв має бути в кожній події. А передовими в цьому плані є культурні осередки у громадах, зокрема музеї.
У музеї історії міста-курорту Трускавець діє інтерактивна панель, де кожен може ознайомитися з біографіями новітніх полеглих Героїв та їхнім подвигом. Натомість у повстанській криївці можна більше довідатися про Героїв часів боротьби ОУН-УПА. А вчора, у День Української Державності, це вшанування помножилося на ще один вимір – у форматі конкретної виставки, котра є глибоко символічною в багатьох сенсах.
Сенс перший: портрети полеглих Героїв з Дрогобиччини, у тому числі з Трускавецької громади, намалював польський художник. Всупереч маніпуляціям та міфам, всупереч московській пропаганді та антипольській істерії, котру роздмухують «корисні ідіоти» кремля, Пьотр Луц`ян доводить: поляки – з українцями, Польща – з Україною, ми – братні та дружні народи, а ворог в нас спільний.
Сенс другий: це не виставка, а молитва. Це слова самого художника Пьотра Луц`яна. Мова тут про особливий спосіб вшанування Героїв, який практикують віруючі християни: не просто вдивлятися в очі на портретах і пробувати вгадати хто зображений чи уявляти що-небудь, а молитися. За вічний спочинок для полеглих. За перемогу України. За мудрість для керівництва нашої держави та громади. За розвал московії, навернення російського народу та за справедливу кару для путіна. За Божу опіку над родинами, котрі втратили у цій війні найрідніших, найближчих. Бо молитва гори зрушує.
Сенс третій: ми сильні. Наша сила – це єдність українців та друзів України, єдність заради спільної мети, єдність заради нашої гідності, заради вшанування тих, хто віддав за Україну власне життя. Ми сильні, бо в нас немає великого вибору, він «або-або». Або піддамося, зламаємося і будемо рабами на наступні покоління, або ж вистоїмо, переможемо і очистимося від скверни. Ми сильні, і війна, як це не парадоксально, не лише нищить Україну, міста та села, людей і віру, але й гартує, робить нас сильнішими.
Сенсів у цій виставці набагато більше. Кожен їх може віднайти, перебуваючи наодинці з десятками полеглих, котрі жили посеред нас, у Трускавецькій громаді, а зараз оточують нас в цьому символічному колумбарії трускавецького музею. Тож знайдімо час та відвідаймо виставку малюнків Пьотра Луц`яна.
Щодо самого процесу відкриття, то в ньому взяли участь та виступили міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, сам художник з Любліна (Польща) Пьотр Луц`ян, його друзі в Україні Андрій Юркевич (директор театру «Альтер») та Богдан Лазорак (директор Державного історико-краєзнавчого заповідника «Нагуєвичі», співорганізатор виставки), директор Історико-краєзнавчого музею міста Борислава Андрій Спас, начальниця відділу культури Трускавецької міської ради Тетяна Татомир, вихованці гуртка «Художнє слово» Будинку учнівської творчості міста Трускавця, небайдужі українці, зокрема значна кількість працівників ДІКЗ «Нагуєвичі» та працівники культурних установ (бібліотек) Трускавця, а також родини загиблих Захисників. Модерувала подію директорка музею історії Трускавця Галина Коваль.
Міжнародна мандрівна виставка «Героїка Франкового краю: тяглість стійкості щитів 1916/2026» авторства Пьотра Луц`яна експонується не лише в Трускавці (Герої з Трускавецької громади), а й у Бориславі та Нагуєвичах, а пізніше буде велика виставка всіх робіт у місті Дрогобичі. Пан Пьотр продовжує малювати, адже, на жаль, війна триває, і Герої продовжують гинути. Вічна їм пам`ять і вічна слава…
