Кожна людина має захоплення . Одні люблять співати , інші – збирати маленькі іграшки ,монети, марки . Захоплення , хобі дає можливість у повній мірі проявити себе. Вишивання – один з найпоширеніших видів народного мистецтва приносить і буде приносити радість тисячам його шанувальників. Є таке гарне правило : якщо хочеш бути щасливим в житті , зроби своє хобі справою свого життя .
Справжньою візитною карткою українського народного мистецтва є вишивка , корені її сягають у глибину віків. Вишивкою прикрашали одяг , рушники , скатертини ,серветки,наволочки,блузки ,сорочки . Вишиванки здавна носили чоловіки , жінки і діти. Кріпаки і пани ,міщани і селяни .
Вдягали їх у свята і на щодень . Вишиваний рушник прикрашав не лише хату – світлицю , а й громадську будівлю – храм , школу, що надавало йому національного звучання . Як тим лавровим вінком , вишиваною полотниною увінчували придорожні хрести , статуї святих. Звичай подавати шановним гостям хліб – сіль на рушнику і досі побутує в нашій країні . Рушникова символіка найбільше відбилася в народних піснях, як сама доля , і з долею народу простелилася через тисячоліття .
В українців було свято вишивальниць – це день Варвари 17 грудня .
У цей день дівчата збиралися разом , молилися , вишивали . Вишивали “ хрестиком “, “ низзю “, “ настилом “( гладдю ), “ вузликом “,мережили в довгі зимові ночі сорочку для коханого і посаг для весілля .
Ця висока настроєність з молитвою на таке просте і буденне, здавалось би, діло,тільки підтверджує благоговіння і відчуття святості перед барвистим писанням на полотні . В Україні вишивати вміють у всіх регіонах . На Київщині переважають дрібні геометричні та рослинні мотиви: зірки , квіти, калинові грона . Вишиванки Східного регіону мають переважно рослинні орнаменти ,в них більше червоного ніж чорного . Тернопільський регіон прославився на весь світ саме своїми унікальними вишиванками .
Це зашиті повністю рукави із сильним переважанням чорного кольору (що символізує трагічні сторінки історії краю) . В руках майстрині вишивка творить диво . Озвучена образною мовою регіону, вона стає справді тим розмаїтим символом України , що несе крізь віки й у віки закодований літопис в простих геометричних узорах , дбайливо складених у скрині руками святих українських прабабусь . І якщо говорити про вишиття на українському одязі ,про орнаментальну символіку хатніх оберегів ,то усі вони разом творили і творять своєрідний енергетичний та магічний“ панцир “ для тіла і душі , для землі,на якій живуть і творять, для всього сущого .
Всіх, хто цікавиться вишивкою ,історією її виникнення, різними видами і техніками вишивання, запрошуємо відвідати Трускавецьку центральну міську бібліотеку по вулиці Дрогобицькій ,12 .
Підготувала бібліотекар ЦБ Ольга Зикіна