Від рідного батьківського обійстя, де народився, звідки ходив до школи, куди привів молоду дружину, з якою згодом виховали чотирьох діточок, і до місця вічного спочинку провели сьогодні в Уличному полеглого воїна Михайла Сирватку. На похорон зібралося все село, щоб віддати честь Захисникові та підтримати родину у важкій жалобі.
Чин похорону звершувало троє священників: о. Петро Сливка, о. Ярослав Мельник з Уличного та о. Любомир Кушнір з Доброгостова. У проповіді на подвір`ї покійного Героя отець Петро наблизив постать Михайла.
15 листопада 1978 р. в родині Ореста та Ярослави народився син Михайло. Тут, в Уличному, він зростав, тут ходив до школи, звідси пішов до армії. Коли відслужив, саме сюди, до рідного батьківського дому, повернувся. А згодом привів молоду дружину Людмилу, з якою жили душа в душу та виростили, виховали чотирьох дітей, давши їм хороший власний приклад та дорогу в життя.
Михайло був добрим господарем, хорошим сусідом, прекрасною людиною. Його любили та поважали не лише у великій та дружній родині, а й у всьому Уличному та поза його межами. Він радів життю, тішився досягненнями дітей, надзвичайно радів, коли народилася онучка. І, звісно ж, мав ще багато планів, адже у кожного чоловіка в розквіті сил, коли ще немає п’ятдесяти років, є багато планів. А Михайлові виповнилося лише 47, коли торік у листопаді його мобілізували до війська.
Служив водієм у 2 мінометному взводу мотопіхотного батальйону в/ч А3425. За два дні до загибелі, на саме свято Спаса 6 серпня, зателефонував до рідних. Не нарікав, не скаржився, а казав правду – таку, як вона є: дуже складно! Не щодня, а багато разів на день ворожі обстріли, дрони літають-гудуть, і кінця-краю не видно ні війні, ні пекельній м’ясорубці. Але навіть у такий складний час Михайло зберіг віру, зберіг любов до рідних, до України, до життя, був підтримкою для інших.
А через два дні Михайла не стало. 8 серпня у бою ворожий дрон атакував автомобіль, за кермом якого був наш воїн. Батьки втратили свого сина, сестра брата, дружина чоловіка, а діти батька. Це велика втрата не лише для родини, а для всього Уличного, як і для всієї України, котра щодня втрачає кращих синів та дочок.
Смерть воїна Михайла Сирватки отець Петро порівняв з Успінням Богородиці, котре ми нещодавно святкували. Адже смерть – як сон, як перехід у інший світ. Людині, котра жила праведне життя, залишила по собі добрий слід, добрі плоди, помирати не страшно. Це найріднішим нестерпно сумно та боляче, але не тому, хто помер. Тим більше, що маємо віру: кожен полеглий за праве діло, в обороні Вітчизни, має особливі ласки в Господа.
Сьогодні Михайло прощався з друзями та однокласниками, з побратимами та односельчанами, з родиною з Уличного, Доброгостова та Трускавця. Довга вервиця людей тягнулася від його родинної оселі до церкви, де кожен міг попрощатися з Героєм особисто, подякувати йому за жертву, за силу віри і за героїзм.
Дякуємо тобі, наш Герою Михайле, за твоє життя і твоє служіння. Вічна тобі пам`ять і Царство Небесне!
