Вітаємо пана Василя Мотуза з Доброгостова з 90-літнім ювілеєм!

 Сьогодні свій дев’яностолітній ювілей відзначає шанована у селі та громаді людина – Василь Михайлович Мотуз з села Доброгостів Трускавецької громади.

Привітати ювіляра прийшли міський голова Андрій Кульчинський, депутат Трускавецької міської ради Володимир Стецівка, депутат Дрогобицької районної ради Василь Пасемко, а також староста сіл Доброгостів і Бистрий Василь Ірод, чия дружина є племінницею славного ювіляра.

 

Василь Мотуз народився 16 листопада 1936 року в селі Доброгостів. У 1953 році закінчив 10-й клас школи у Стебнику (тоді в Доброгостові ще не було середньої школи). Він та ще одна дівчина з Доброгостова були єдиними, хто з випускників не вступив до комсомолу. Тому дорога до подальшого навчання чи великої кар’єри для хлопця була закрита.

Але Василь цим не дуже переймався. З ранньої юності він визначив для себе два пріоритети: Бог та Україна. Все своє життя він слухав радіо з Ватикану, не минаючи жодної неділі чи релігійного свята, щоб не послухати Святу Літургію. Так само через радіоприймач слухав «Голос Америки», «Радіо Свобода», «Німецьку хвилю», щоб знати правду про події у світі та Україні.

І працював, працював, працював. На будівництві – він причетний до спорудження штучних озер у нашій громаді. Сантехніком – прокладав водогін з Доброгостова до Стебника. Ще досі пам’ятає, що «ціна підключення» до цього водогону для жителів Станилі була … 10 літрів домашнього самогону. Працював на фабриці нетканих матеріалів у Бориславі, на заводі «Хімпром», працював монтажником залізобетонних конструкцій, а дружина працювала в лісництві. Бо треба було ростити дітей, дбати про їхній розвиток, давати їм освіту.

Дружини вже немає на цьому світі, а пан Василь тримав велику господарку включно з коровою аж до 2026 року, тобто до свого 90-ліття. Робота – його пасія, він ніколи не цурався фізичної праці, працював для себе, допомагав родині та сусідам, односельчанам і всім, хто попросив про допомогу.

З дружиною вони виховали трьох синів (на жаль, один з них вже помер). А зараз тішиться, що Бог дав дочекатися 4 онуків, 4 правнуків, і що Бог береже його при хорошій пам`яті та ясному розумі. Дотепер пан Василь без зупинки декламує «Гайдамаків» та інші твори Шевченка, якого вважає найпотужнішим та найулюбленішим поетом.

У 1991 році, коли пану Василеві Мотузу було 55, він вийшов на пенсію. І для нього розгорнулася нова сторінка життя, адже тепер про свою любов до Бога та України можна було говорити вільно.

На лацкані його піджака – значок з 1989-го року, у пам’ять про буремні події Українського Відродження. Зустрічає гостей наш ювіляр у вишиванці. А з того, що довідуємося від доброгостівчан – виплату з міського бюджету, яку отримав на свій 90-літній ювілей, він пожертвував на рідну доброгостівську церкву. І це свідчить про правдиву любов до своєї церкви, бо мало хто вміє любити до глибини власної кишені…

Щонеділі він зі свічкою та тацею йде поміж людей, і вірні дають пожертву на храм. Дають, беручи приклад з цього сивочолого чоловіка, котрий своїм життям довів, що любити Бога, любити Святу Матір-Церкву, любити рідну неньку-Україну та свій народ можна і в найтемніші совєтські часи, і в часи національного відродження, і в часи мирні, і в час війни.

Пан Василь Мотуз – щирий українець, вірний син Католицької Церкви, добрий господар, і водночас дуже скромна людина. Коли за столом мова заходить за політику, то він не приховує, що його найулюбленішим президентом України є Віктор Ющенко, за якого Україна дійсно почала бути українською, а влада – проукраїнською. Він радіє з того, що його сини та онуки успадкували його любов до праці, і що життя його пройшло недаремно. Втім, він не вважає, що життя вже пройшло-проминуло, адже має ще багато планів і бере активну участь у громадсько-суспільному житті села, у церковному житті рідної доброгостівської парафії святого Миколая, товаришує з отцем Любомиром Кушніром, декламує вірші Шевченка та про Шевченка на українські свята у Народному домі.

Він досі читає книги, досі слухає радіо, досі активний, а його поради – не нав’язливі чи зарозумілі, це поради Мудреця, котрий  бачив життя і знає як найкраще вирішити ту чи іншу проблему.

За святковим столом гамірно, проте як тільки слово бере пан Василь, то всі замовкають і уважно дослухаються до кожного слова ювіляра. Адже з його вуст плине життєва мудрість – проста і водночас піднесена, сільська і водночас така, що поборе будь-яке лукавство цього світу.

Він нікуди не поспішає, бо всюди встигає. Він нікого не повчає, бо повчають його діла, а не слова. Він – приклад життєстійкості, віри та правди, котрі у найважчі часи комуністичного режиму збереглися тільки завдяки таким людям як він, наш шанований Василь Мотуз.

Тож всією громадою єднаємося у вітанні спільно з родиною та представниками влади на честь нашого ювіляра!

Многая і благая літа Вам у здоров`ї та гаразді, пане Василю! Нехай Господь Бог благословляє Вас і зберігає ще на багато-багато років життя!

З ювілеєм!

Поділитись:
📅 17.11.2026
🌧️ +6°C
Доступність