Фарима Василь Михайлович
15.02.1973-26.05.2024
Народився та проживав в селі Доброгостів, Дрогобицького району.
Солдат навчального взводу навчальної роти підготовки фахівців тилового забезпечення військової частини А2600.
Призваний на військову службу 07.05.2024 року.
Навчався в Доброгостівській середній школі рідного села. Після закінчення школи вступив до Меденицького СПТУ№72 с. Меденичі де здобув кваліфікацію машиніста автомобільних кранів.
Помер в селі Старичі, Яворівського району.
Василь мав незвичне хобі – вишивання. Це заняття було для нього не лише способом відпочинку, а й засобом самовираження та збереження української культурної спадщини. Його роботи відзначалися майстерністю і глибиною символіки, кожна ікона, хоругва, пасхальний рушник були справжнім витвором мистецтва. Кожен хрестик, що лягав на полотно, був немов маленька молитва, вкладена у візерунок. Молитва за дружину, подяка Богу за прекрасних доньок, за їхню долю, за їх чоловіків. Так і звучить в серці сім’ї: “Господня милість нехай буде з покоління в покоління на сім’ї моїй і дітях, їхніх дітях, їхніх дітях…”
Спогади близьких про Василя сповнені тепла і любові. Його дружина Світлана з любов’ю та смутком згадує свого чоловіка: “Василь був не просто добрим, щирим чоловіком. Він був чоловіком, який завжди був поруч, знаходив час для нас попри все. Його любов до вишивання була відображенням його внутрішнього світу – сповненого краси, гармонії та віри у краще майбутнє. На жаль, війна забрала його від нас. Однак, спадок його любові житиме вічно в наших серцях і в його роботах.”
У Василя залишилися: дружина Світлана, доньки Ірина та Олена, внуки Владислав, Соломія, Анастасія. Він назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав.
Світла пам’ять нашому Герою!